Більше за скаутинг. Як «Пласт» став однією з найбільших українських мереж у світі — історія

Що таке «Пласт»

• «Пласт» — українська скаутська організація, що виникла в 1911 році — за чотири роки після появи світового скаутського руху. Її заснували Іван Чмола, Олександр Тисовський і Петро Франко. Головною метою «Пласту» стало патріотичне виховання молоді. Тож коли з 1921 року територія України була розділена між Польщею та Радянським Союзом, організація зазнала утисків і заборон з обох боків і зрештою перейшла в підпілля.
• Серед відомих пластунів були провідні діячі українського визвольного руху — голова Організації українських націоналістів Степан Бандера, головнокомандувачі Української повстанської армії Роман Шухевич і Василь Кук, а також всесвітньо відомі митці українського походження — співачка Квітка Цісик, акторки Віра Фарміга і Кетрін Винник.
• Після Другої світової війни чимало пластунів емігрували за кордон. Пластові осередки з’явилися в країнах Північної та Південної Америки, в Австралії, Англії, Австрії, Франції та Німеччині. Саме завдяки діаспорі «Пласту» вдалося пережити радянський період і зберегтися до наших днів. Лише наприкінці 1980-х, коли почалася перебудова, «Пласт» зміг повернутися в Україну.
• І в Україні, і за кордоном організація фінансується за рахунок членських внесків, підтримки бізнесів, меценатів і української діаспори.

1

Двадцять третього травня парк «Муромець» на Трухановому острові в Києві гомонить дитячими голосами. Дитячий струмок тече з тролейбусної зупинки в серце парку. Діти, а їх тут понад тисячу, підбігають до дорослих, які вбрані в одяг, що нагадує однострій, — у бежевих сорочках, коричневих брюках і спідницях, з різнокольоровими галстуками. Діти шикуються біля них у шеренги й граються собі в «Камінь, ножиці, папір» і «Півник чи курка».

І діти, і дорослі — члени української скаутської організації «Пласт», що вже понад 100 років займається патріотичним вихованням молоді в Україні та за кордоном. Осередки «Пласту» працюють у понад 30 країнах, всього у світі — близько 22 000 пластунів.

Того дня в парку «Муромець» київський «Пласт» відзначав Свято Весни — ним щороку відкривається літній сезон із таборами, мандрівками та іншими активностями. Цілий день діти змагались на швидкість та уважність, грали в м’яч, малювали плакати, готували кашу на вогнищі, бігали та бавились між собою і з виховниками — так тут називають вихователів.

Членом «Пласту», на відміну від більшості скаутських організацій, можна бути все життя: дітей від двох років тут називають «пташацтво», далі йдуть вікові категорії «новацтво» і «юнацтво». З 18 до 35 років — старші пластуни, після 35 — пластуни-сеніори. Вони зазвичай стають виховниками та опікуються групами дітей — роями. Кожен рій має свою назву, часто пов’язану з тваринами, і стяг — на ньому, відповідно до назви, зображують лисиць, коней, вовків чи навіть аксолотлів.

«У моєму рої „Відважні вовки“ — 14 дітей, і кожен має свою роль: ройовий відповідає за прапорець, писар веде відвідуваність, хтось стежить за часом під час зустрічей, хтось — веде хроніку. Так діти вчаться відповідальності», — розповідає керівниця «Пласту» в Україні Ксенія Дремлюженко. Вона очолює організацію з 2023 року, а прийшла в неї у 2015-му як виховниця.

Раз на тиждень пластуни збираються на зустрічі — сходини. Вчаться орієнтуватися на місцевості, розпалювати багаття, надавати домедичну допомогу, беруть участь у творчих майстерках, їздять на екскурсії, вивчають українську історію, культуру і традиції.

«Теми сходин завжди перегукуються з основними принципами пластової програми — формуванням національної ідентичності, відповідальним ставлення до довкілля та вихованням свідомих громадян. Ми можемо ліпити з глини чи пластиліну сліди тварин і говорити про природу, грати в ігри та обговорювати, навіщо потрібні правила і чому їх варто дотримуватися. Якщо дітям потрібно дізнатися більше про місцеві пам’ятки, вирушаємо до музею чи на екскурсію», — розповідає Ксенія.

Крім сходин, кілька разів на місяць є вишколи — тренінги з різних тем. Це можуть бути заняття з фінансової грамотності, безпеки чи навіть летунський вишкіл — дітям розповідають, як влаштовані параплани та літаки, говорять про історію української авіації.

Найочікуваніша подія року для пластунів — літній табір. Діти разом із виховниками виїжджають на природу й живуть у наметах від кількох днів до кількох тижнів — залежно від віку. Вчаться організовувати побут, орієнтуватись на місцевості, виживати в дикій природі, займаються спортом.

Ксенія Дремлюженко каже напівжартома, що «Пласт» ніби готував вихованців — і маленьких, і вже дорослих — до життя під час повномасштабної війни. Після досвіду літніх таборів їх не лякає відсутність світла, зв’язку та опалення, а блекаути здаються схожими на «табір, що затягнувся».

2

Двадцять четвертого лютого 2022 року, у перший день повномасштабного вторгнення, у «Пласті» діяли за заздалегідь продуманим планом: одразу закрили доступ до сайту і сторінок організації в соцмережах, почистили публічну інформацію про активних учасників. Це було потрібно задля безпеки — російська пропаганда роками поширювала міфи про «Пласт» як «радикально націоналістичну» організацію, фотографії та відео з пластових заходів з’являлися на російських пропагандистських каналах.

«Ми розуміли, що пластуни, які ведуть публічну діяльність, можуть опинитися в списках людей, з якими Росія захоче швидко «розібратися». Так і сталося. Після деокупації Ізюму ми дізнались про пластуна, якого закатували через його проукраїнські погляди», — каже Ксенія.

Вже 25 лютого пластуни почали відкривати гуманітарні штаби для допомоги переселенцям і постраждалим від війни. Усі події для дітей скасували — і почали потроху поновлювати в травні, коли стало зрозуміло, що війна не закінчиться найближчим часом.

«У 2022 році ми провели лише кілька таборів у західних областях Україні. Але завдяки підтримці друзів-скаутів і української діаспори безкоштовно відправили частину дітей на відпочинок за кордон, щоб вони бодай трошки побули без повітряних тривог і вибухів», — згадує Ксенія.

Відновлювати сходини та вишколи «Пласт» почав з вересня 2022 року. Але географія роботи організації з початку вторгнення сильно змінилась. Двадцять її осередків довелося закрити — вони були в містах, які тепер окупували росіяни. Пластуни виїхали з них до інших регіонів України, але дехто продовжує розвивати філії окупованих міст віддалено — як, наприклад, пластуни з Авдіївки, що на Донеччині. Вони живуть у різних містах, але постійно проводять онлайн-зустрічі. Коли з’їжджаються на спільні табори та змагання, часто формують команду вихідців з Донецької області.

«Попри небезпеку ми продовжуємо працювати в прифронтових і прикордонних містах — Сумах, Конотопі, Чернігові, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Кривому Розі, Миколаєві та Одесі. Не працюємо лише в Херсоні — через сильні обстріли це смертельно небезпечно. За можливості проводимо сходини в укриттях. Але на масові заходи, як-от Весняний рейд, пластунам з особливо небезпечних регіонів доводиться їздити в більш спокійні», — каже Ксенія.

У 2022 році кількість українських пластунів зменшилася з 12 до 8 тисяч — багато дітей разом із батьками виїхали за кордон, а більш як 500 дорослих членів «Пласту» долучились до війська. У наступні роки війни на хвилі патріотизму цікавість дітей і батьків до організації почала рости — й у 2026 році пластунів в Україні знову стало 12 тисяч. Понад дві тисячі членів «Пласту» офіційно перевелися за кордон.

3

Осередки «Пласту» існують за кордоном від середини ХХ століття. Їх створювали українські емігранти, щоб діти, які ростуть на чужині, не втрачали зв’язку з Батьківщиною і традиціями. З часом ці осередки перетворилися на міжпоколіннєві спільноти — наприклад, у Канаді та США виросло вже четверте покоління українців, які народилися за кордоном, але завдяки «Пласту» продовжують говорити українською та зберігають традиції.

Початок війни у 2014 році, а згодом повномасштабне вторгнення у 2022-му спричинили нову велику хвилю еміграції українців — і стали новим поштовхом для розвитку «Пласту» за кордоном. Сьогодні організація діє в понад тридцятьох країнах світу, в останні роки її осередки з’явились, зокрема, в Японії, Єгипті, Туреччині, Лівані та Литві. Зазвичай їх відкривають дорослі пластуни, українські священники, вчителі суботніх шкіл чи просто батьки, що шукають для дітей українське середовище.

У Японії у 2025 році з’явились одразу два осередки «Пласту» — у Токіо та Осаці. Відкриття ініціювала сама організація, а займалась ним пластунка, що переїхала з Києва і познайомилась у Токіо з українською громадою. Згодом до ініціативи долучилися інші пластуни, і в листопаді в Японії пройшли перші пластові сходини.

Після початку повномасштабної війни відновились осередки «Пласту», які з різних причин припинили діяльність раніше, — наприклад, у Норвегії, Ірландії, Італії, Швейцарії та Китаї. А ті, що працювали, отримали нове дихання — як-от в Іспанії та Польщі.

Іспанський осередок «Пласту» існував з 2019 року — його відкрив пластун Павло Сенатор, що переїхав до Валенсії та побачив там велику українську діаспору. У 2022―2023 роках з новою хвилею біженців осередки з’явилися і в інших великих іспанських містах, як-от Барселона, Мадрид, Сан-Себастьян, Більбао та Овʼєдо, а кількість пластунів виросла із 40 до 200.

«Пласт» не тільки дозволяє зберігати зв’язок з Батьківщиною чи вчить основ скаутингу, але й допомагає адаптуватись до життя в новій країні — де інша культура, ментальність і моделі спілкування. На перших етапах діти почуваються розгубленими. У «Пласті» вони можуть спілкуватися з однолітками, які пережили схожий досвід, і зрозуміти, що треба час, щоб звикнути», — розповідає голова Крайової Пластової Старшини в Іспанії Мар’яна Скакодуб.

У Польщі «Пласт» існує давно, але саме у 2022―2023 роках кількість його учасників зросла з 200 до 800, а замість двох осередків на всю країну стало десять.

«У 2022 році через Польщу проїжджали сотні українських родин, і пластуни активно долучилися до допомоги їм. Працювали перекладачами, організовували гуманітарні збори. Так люди, що приїхали, дізнавалися про „Пласт“, і багато з них згодом приводили до організації своїх дітей», — каже голова Крайової Пластової Старшини в Польщі Ігор Мричко.

У філіях «Пласту» в діаспорах особливий акцент роблять на збереженні української ідентичності. У польських осередках є формат «гутірка» — діти обирають тему, зазвичай вона стосується українських традицій, і по черзі розповідають про неї іншим пластунам. Наприклад, чому на Різдво співають колядки, ходять з вертепом чи збираються за столом із родиною.

Осередки «Пласту» часто співпрацюють з місцевими скаутськими організаціями — це водночас допомагає українським дітям інтегруватися в нове середовище та знайомить іноземних скаутів з українськими традиціями. Наприклад, цьогоріч перед Великоднем пластуни в Мадриді вчили іспанських скаутів писанкарства, а скаути з Каталонії, навпаки, запрошували українців на свої традиційні святкування.

Уже за кілька тижнів пластуни з усього світу роз’їдуться в літні табори. За кордоном це будуть традиційні мандрівки й життя в наметах, в Україні — ще й заняття з домедичної допомоги та безпеки, які війна зробила частиною повсякденності. Програми можуть відрізнятися в залежності від країни, але скрізь незмінне одне — діти вчаться самостійності та відповідальності й відчувають, що належать до великої української спільноти, яка об’єднує їх, де б вони не були.