Ukraine Global Scholars допомагає українським підліткам навчатися за кордоном. Чому це важливо — розповідають президентка фонду та випускниця програми

• Юлія Лемеш, випускниця Гарварду, волонтерка організації у 2015―2019 роках, з 2019 року — президентка фонду.

Ми відбираємо найталановитіших підлітків і допомагаємо їм вступити в найкращі школи-пансіони та університети різних країн: від США до ОАЕ, від Німеччини до Катару. Навчання там коштує сотні тисяч доларів, але заклади надають студентам щедрі стипендії. Наші викладачі — волонтери, випускники попередніх когорт. Ми заохочуємо всіх учасників до активної волонтерської діяльності. Це робота в щорічному літньому таборі, допомога зі сторінками в соціальних мережах, підтримка маркетингових кампаній та обмін своїми знаннями і досвідом з новими поколіннями UGS у ролі менторів. Ми також знаходимо хост-родини з української діаспори на час коротких канікул і постійно проводимо різні заходи, які допомагають молоді побудувати свої професійні контакти в Україні. Зараз у нас майже 200 волонтерів і професійна команда з дев’ятьох людей, більшість яких живе і працює в Україні.

Фонд почав працювати у 2015 році. Після Революції гідності хотілось якось допомогти українській молоді. Ми подивились на освітній ринок і зрозуміли, що можливості є здебільшого для магістрів. Тому й вирішили працювати саме з підлітками від 14 до 18 років. На запуск роботи знадобилося $7 000 — це наші кошти й гроші близьких друзів і родин. У 2015 році на програму подалося 150 школярів, ми відібрали 13. З нашою допомогою п’ятеро людей вступили до топових американських університетів і шкіл-пансіонів.

Вступ на програму відбувається в три етапи, всі — онлайн. Це заявка від кандидата, тести на знання англійської мови й математики та співбесіда. Фіналісти обов’язково мають взяти участь у 5-тижневій онлайновій SAT-школі та навчальному таборі. Це ще десять днів інтенсивної підготовки до вступу з пробними SAT-тестами, лекціями від волонтерів, роботою з психологами тощо. Після цього починається рік співпраці з індивідуальними менторами та командою фонду з підбору університетів і шкіл. Звичайно, є майстер-класи, воркшопи та спеціальні лекції від досвідчених спеціалістів з написання есеїв, стратегії вступу тощо.

Під час навчального табору ми постійно збираємо відгуки у волонтерів, які перевіряють домашню роботу й ведуть лекції. Вони зустрічаються з абітурієнтами щотижня онлайн, допомагають стратегічно і тактично.

Ми орієнтуємося на цифру близько 500 кандидатів на рік. UGS приймає 7―10% від усіх. Основні вимоги: високий середній бал і добра англійська. Будь-яка додаткова діяльність, як-от спорт, волонтерство, участь у житті громади — це додатковий бонус. Ми підтримуємо тільки дітей з небагатих родин, де річний дохід менше за $35 000.

Важливо те, що ми шукаємо школярів із сильним захопленням в одній чи декількох сферах і відповідними чіткими здобутками в цих сферах. Ідеальними кандидатами можуть бути письменники-початківці, чиї роботи вже публікували, або школярі, які вже заснували свій стартап чи горять, наприклад, робототехнікою.

Щороку один-три кандидати вже після відбору залишають UGS. Це нормальна практика, бо під час вступу в UGS не всі розуміють, скількох зусиль це потребує.

Кожний студент обходиться нам від $1 000 до $3 500. Це витрати на підготовку, вступ і переїзд. Це якщо не рахувати час, який витрачають наші ментори-волонтери на роботу зі вступниками. Ще є стипендії, які ми надаємо за неоплачувані стажування в Україні, оплата проїзду до хост-сімей в різні штати США, термінова допомога родинам у разі непередбачуваних обставин, фонд виплат за навчальні кредити, а також додаткові академічні ресурси. Тому суми залежать від багатьох чинників.

США історично пропонували щедрі стипендії, але це вікно можливостей звужується. Тому наші фіналісти все частіше опиняються в європейських університетах чи в країнах Азії. Є кілька варіантів підтримки. Найбільша — це коли школа оплачує навчання, переліт, страхування та ще й зустрічає в аеропорту. Найменша — коли студенту треба доплатити десь $6―10 тисяч на рік. Тоді, як правило, університет дає позику на 10 років. На руки гроші ніхто не отримує, сума на харчування в університеті чи невелика стипендія надходять на картку. Якщо фінансування неповне, ми виділяємо невеликий грант в обсязі $2 500 на людину, студенти працюють на кампусі чи беруть кредити.

Випускники програми мають повертатися до України і пропрацювати тут щонайменше п’ять років. Мета фонду — щоб наші студенти змогли застосувати свої знання вдома, особливо під час війни, коли в Україні катастрофічно не вистачає талантів. Тому ми підписуємо контракт зі студентами та їхніми батьками, в якому прописані всі зобов’язання.

Навчання частини українських дітей в найкращих університетах світу не заважає розвитку освітніх закладів в Україні. Це паралельні процеси. Хтось бачить у цьому «відплив мізків», а ми бачимо навпаки. Україна тільки виграє від більшої кількості молодих людей із топовою освітою і міжнародними зв’язками. Це підтверджує досвід таких країн, як Китай, Індія, Південна Корея, Сінгапур, Ізраїль, які надають потужну підтримку своїй молоді для навчання в іноземних закладах.

Зараз у нас більше як сто партнерів. Це якщо рахувати всі університети, школи-пансіони, компанії, що пропонують стажування в Україні, та інші організації, що надають нам негрошову допомогу. Це Duolingo, UWorld, Grammarly та інші.

Ми думаємо, як рости горизонтально. Працюємо над платформою Back2Impact Ukraine. Ідея в тому, що в одному місці будуть зібрані ресурси для короткострокового і довгострокового працевлаштування та стажування в Україні для всіх молодих людей, хто хоче повертатися, і для іноземців, які розглядають кар’єру в нашій країні. Тобто нам важливо не тільки відправляти українське юнацтво за кордон, але стати тим центром тяжіння для нашої та іноземної молоді, що шукає кар’єрних можливостей в Україні.

Українці мають унікальний досвід у багатьох сферах — від оборонного сектора до питань підтримки ментального здоров’я в умовах війни. Нам є що запропонувати світові. Наші студенти постійно намагаються донести до своїх однокурсників, що Україну не варто сприймати винятково як жертву в цій війні. Наприклад, наша випускниця Марина Гриценко — співзасновниця Snake Island Institute у Києві. Цей інститут використовує практичні знання, які Україна отримує на полі бою, щоб краще розуміти сучасні методи війни. Марина часто приїжджає до Сполучених Штатів зі своєю командою, щоб ділитися українським бойовим досвідом.

Для тих, хто хоче вчитися за кордоном, дуже важливо знати англійську чи інші іноземні мови. Чим раніше дитина почне це робити, тим легше адаптується до другої мови. Дивіться фільми англійською, знайдіть собі друзів, як-от через програму ENGin, з якими розмовляєте щотижня. Не забувайте про позашкільний розвиток. Наприклад, наш партнер Svitlo School пропонує українським школярам різні позакласні заняття англійською мовою. Також варто заздалегідь готуватись до тесту SAT. Гарний ресурс із підготовки — Khan Academy чи UWorld.

Третій важливий момент — стратегія, як писати есей. Що ви хочете розказати про себе? Подивіться на питання і продумайте план відповідей на кожне з них, щоб не повторюватись, а розкрити свою багатогранність. А також перегляньте наш безплатний курс на платформі «Прометеус».

• Саша Лінтовська, випускниця програм фонду. Зараз вона єдина українка серед бакалаврів Брандейського університету в Бостоні.

Вперше я подалася на програму UGS у 2022 році — мені було 15. Того року, через повномасштабне вторгнення Росії, фонд ще на місяць продовжив приймати заявки. Було близько 500 кандидатів, у фінал пройшли 80 людей — це більше, ніж п’ять претендентів на місце. На співбесіді я розповідала, як організовувала літературні вечори, грала в музичному гурті. Я займалася поезією, захоплювалася кіно як мистецтвом, була президенткою школи. Після кожного етапу відбору думала, що він буде останнім. На фіналістів зазвичай очікує півторамісячна програма підготовки до екзаменів. Пам’ятаю, як я проводила десятки годин над тестами з математики.

У мене було дивовижне інтерв’ю зі школою, куди я дуже хотіла. Зазвичай співбесіда триває 30 хвилин, а ми говорили з головою приймальної комісії півтори години, і він сказав, що їхня школа була б рада мати таку людину. Я вже подумки пакувала валізи.

Десятого березня 2022-го оголосили результати. Виявилося, що мене не взяли, тому що я «вигрібаю», але не гребу. Школа надала перевагу американкам, які займаються греблею. Тоді я замислилася, чи хочу подаватися знову. На той момент вирішила, що вступ не на часі, візьму рік на роздуми, підготуюся, попрацюю з кіно і потім подамся в кращий заклад. У мене дивовижна менторка, вона вела мене всі ці три роки та підтримала моє рішення відтермінувати процес вступу.

Я розуміла, що в Україні досягну більшого, ніж за той самий час у Штатах. Справді, я краще пізнала себе, побувала в різних країнах, презентувала наші проєкти, працювала з Освітнім домом прав людини в Чернігові над документуванням російських воєнних злочинів і робила багато іншого. У мене не було бажання виїхати за будь-яку ціну, я свідомо прагла саме здобути добру освіту. У нас є приклад дівчини, яка не вступила в Штати, а зараз навчається в українському медичному університеті й у свої 18 років співпрацює з найкращим нейрохірургом України. Щоб мати такий практичний досвід у США, треба як мінімум декілька років провчитися. А вона це робить вже і хоче працювати вдома. І UGS таких людей підтримує.

Моя стратегія в наступні роки [після першої невдалої спроби вступити] була простою — жити своє життя достатньо класно, щоб якщо знову не вступлю, це не відіграло значної ролі. А ще в мене була найбільша менторська команда в історії, тому що за мене вболівали й допомагали всі випускники попередніх років — з есеями, фінансовими документами, з усім. За віком знову йти до бордингової школи було вже пізно, тож я подавалася в університети. Для вступу треба мати добрі оцінки з усіх базових предметів. Крім того, підготувати багато паперів: фінансові документи, рекомендації від вчителів, резюме, описи активностей, есеї. У тебе є 600 слів, і ти маєш показати, як ти мислиш, пояснити, що формувало тебе як особистість і яку перспективу привезеш із собою.

У березні 2025-го, за п’ять днів до мого 18-річчя, прийшла ствердна відповідь з Брандейського університету. Того ж дня я отримала пропозицію роботи своєї мрії в Києві — в маркетингу стримінгового сервісу для кіно. За три роки, що я подавалася з UGS, у мене не було «американської мрії», я встигла розлюбити США, була суперскептична. Вирішила: «Поїду на навчання, а там подивимось, чи дадуть мені візу, чи буде нормальне фінансування або якісь „але“, у світі стоп’ятсот мільйонів речей, які можуть піти не так». Та університет виділив повну стипендію, яка покриває всі витрати на навчання, проживання, медичне страхування і перельоти. Візу дали за два місяці, я їздила по неї до Молдови. Двадцятого серпня прилетіла до Бостону. У Брандейському університеті цьогоріч я єдина українка серед усіх бакалаврів — це 3,5 тисячі людей.

Я подавалась у 23 університети, Брандейс додала в останній момент. Але це моє місце за темпераментом. У нас є чудова традиція ― постановка театральної вистави за 24 години. Тобто о восьмій вечора в суботу вам кажуть назву, а о восьмій вечора в неділю ви виступаєте ― це шалено. За ті 24 години я спала всього дві, але стала єдиною міжнародною студенткою, яка отримала головну роль.

В університеті діє програма так званих підспеціальностей. Мейджор ― це основна спеціальність, а майнор ― додаткова, другорядна. У мене два мейджори ― кіно та бізнес, а також майнор ― креативність мистецтва та соціальні трансформації. Ми досліджуємо вплив мистецтва на соціополітичні зміни у світі. Я жартую, що ще одна підспеціальність ― це промоція України, й мені треба вказати її в дипломі. Бо я на це витрачаю не менше часу, ніж на навчання. В кімнаті я живу вдвох з американкою, у моєму кутку є прапор, кінокамера і кейс із лінзами з університетської кіностудії, над столом висить розклад зйомок з мого першого кіномайданчика і постер фільму «Люксембург, Люксембург» із підписами всієї команди.

Я організувала тут показ документального фільму Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки». На одному з уроків розповідала про викрадення українських дітей росіянами, провівши аналогію з канадською та американською політикою щодо корінних народів, яка мала на меті стерти національну ідентичність. Пояснювала: це те, що росіяни намагаються зробити з українцями прямо зараз.

Я розумію, що в Україні суперкласні можливості, суперкласне майбутнє. Багато компаній мріють масштабуватися на Штати. Коли повернусь, я буду спеціалісткою з унікальним досвідом та винятково глибоким розумінням американського суспільства зсередини. І це стосується не тільки кіно, а й різних сфер, необхідних для відбудови України.