Вікторія Якуша — найвідоміша у світі українська предметна дизайнерка. Як вона пройшла шлях від Дніпра до Майамі — історія, що надихає

1

Вікторія Якуша народилася в Дніпрі — великому індустріальному місті в центрі України. Її батьки працювали інженерами на заводі й були далекими від світу мистецтва та архітектури. Але дівчина ще підлітком почала інтуїтивно помічати красу міського простору. Сьогодні вона з упевненістю каже: «Дніпро — дійсно найкраще місто в Україні в сенсі архітектури». В дитинстві Якуша навіть замислювалася про вступ на факультет дизайну, однак це було дорого для її родини. Тому в 1999 році Вікторія самостійно вступила в Придніпровську державну академію будівництва на факультет архітектури. Вона мріяла стати такою, як знана архітекторка Заха Хадід.

Навчання на архітектурному вимагало неабиякої витривалості. Якуша часто залишалася після пар і вчилася в університеті до пізнього вечора. Кишенькові гроші на автобус вона витрачала на папір для креслення, а сама йшла через все місто пішки до університету. Врешті її університетські проєкти почали отримувати перші місця на конкурсах.

Із третього курсу Якуша почала працювати. Перше замовлення дівчина знайшла через оголошення в міській газеті — і взялася робити інтер’єр ресторану за ставкою $5 за квадратний метр. За пів року Вікторія заробила перші $1500. На початку 2000-х у Дніпрі тільки з’являвся попит на дизайн, тож конкуренція була невисокою, а на брак досвіду замовники не зважали. А ще Якуша залишалася однією з найсильніших у академії. Для таких студентів цей виш мав франкомовний факультет, куди відбирали найкращих. Якуша вивчила французьку, а на останньому курсі, у 2005 році, поїхала навчатися до Національного інституту прикладних наук у Страсбурзі (INSA Strasbourg).

Захистивши диплом, Вікторія півроку пропрацювала в архітектурному бюро Дніпра, але щодня відчувала, що має сили розпочати власну справу. У 2007 вона започаткувала дизайн-студію Yakusha. В той же час одружилася зі своїм хлопцем Валерієм, з яким досі разом. Декрет із першою донькою Марією був важким, тож робота сприймалися як відпочинок. Тоді Якуша свідомо пішла в інтер’єрний дизайн задля швидких грошей. Але вже тоді вона розуміла, що не збирається сліпо підлаштовуватися під клієнта. «Навіть за мінімальних бюджетів для мене першочерговою була ідея, я шукала нестандартні рішення і вперто їх просувала», — згадує Вікторія.

За шість років у Дніпрі Якуша реалізувала проєкти для всіх впливових замовників міста: бізнесменів, політиків. Вона працювала не тільки з дизайнами інтерєру, а й почала добудовувати важкі об’єкти, з якими інші архітектори не впоралися. В якийсь момент Вікторія відчула, що вперлася в стелю: робота в Дніпрі перестала бути викликом. У 2012-му вона разом зі своєю родиною переїхала до Києва.

2

В Дніпрі Вікторія була знаним спеціалістом. Але в Києві черги з клієнтів не шикувалися. Перший рік доводилося заново шукати замовників, а потім Якушу знову почали рекомендувати.

Тоді Вікторія народила другу дитину, сина Назара. На другий день після пологів вона впала у кому через менінгіт, який вдалося діагностувати через пункцію спинного мозку. Своєму спасінню Якуша завдячує лікарям Перинатального центру Києва, які готувалися до показового візиту тодішнього президента Віктора Януковича. Якуша каже, що своєю смертю могла зіпсувати статистику, тож її рятували консиліумами лікарів упродовж 10 днів. Чоловіка Віки попередили про можливі страшні наслідки хвороби, включно з інвалідністю. Та навіть у реанімації її більше хвилювала неможливість полетіти у відрядження до Грузії, ніж сам факт загрози життю.

Вікторія вийшла з коми без ускладнень, за 3 місяці знову повернулася на роботу. Попри застереження лікарів, у 2014 році вона народила третю дитину, сина Івана. Каже, що усвідомлювала ризики, але не концентрувалася на них. Однак роки постійного навантаження далися взнаки. Вікторії діагностували рак і двічі прооперували. Зараз Якуша не хоче драматизувати цей досвід та використовувати у публічній історії. Вона стримано каже — причиною хвороби став свідомий дефіцит відпочинку.

Для України 2014 рік був складним. Після втечі президента Віктора Януковича, Росія спочатку анексувала Крим, а потім почала війну в Донецькій і Луганській областях. Цьому передували чисельні проросійські мітинги в містах, які також підігрівалися Росією. Вони не оминули і Дніпро. У поїздках між Києвом та рідним містом, Якуша часто згадувала своє дитинство. Канікули вона проводила у дідуся в Донецькій області. Саме він навчив її колядувати, варити кутю, розфарбовувати писанки, любити і відчувати українські традиції. Тоді, за кермом, Якуша раптом усвідомила: «З нами так поводяться, бо ми не маємо достатнього впливу у світі. Ми мусимо його набути».

З особистого відчуття люті й безсилля з’явилася ідея бренду меблів та декору FAINA. Назва підкреслювала національну ідентичність у момент, коли українського предметного дизайну як явища ще не існувало. Вперше за кордоном FAINA з’явилася у 2015 році на Bologna Design Week, куди Якуша привезла стілець, комод, вази та софу. Продажів не було, а запитання потенційних клієнтів про логістику, пакування й терміни показали купу білих плям. Якуша повернулася і почала вибудовувати систему бренду.

Вона брала участь у кожній важливій дизайн-події: Dutch Design Week, London Design Week, Stockholm Furniture Fair, Paris Design Week, Milan Design Week. Місце на них коштувало від $15 000 до $80 000. Ці інвестиції, які Якуша вкладала з власних грошей, були вимушеним кроком: без присутності на глобальних платформах український дизайн залишався невидимим.

П’ять років FAINA не купували. Для міжнародних гравців бренд мав занадто «дивний» вигляд. Перший продаж відбувся лише у 2019 році — американці купили вазу й крісло. Грошей Якуша тоді так і не отримала: продаж відбувся через шведський шоурум-посередник, який не розрахувався. «Щомісяця з’являлася думка закрити чи навіть продати FAINA, — згадує Якуша зараз. — Зупиняло те, що зроблено вже надто багато, і жоден інший власник не нестиме мою ідею так, як я».

Спочатку Вікторія робила всі креслення меблів і декору самостійно, згодом у команді з’явилася предметна дизайнерка, яка за ідеєю Віки робила ескізи, 3D моделювання та вносила всі подальші правки Якуші. Тоді ж Якуша разом із найманим технологом винайшла матеріал ZTISTA — авторську екологічну суміш на основі целюлози, глини, льону, дерев’яної стружки та біополімерного покриття. Ідея виникла у неї з практичного запиту: знайти матеріал, який можна не лише формувати, а буквально «ліпити» руками, працюючи з поверхнею, немов зі скульптурою. Разом із технологом, команда провела десятки експериментів, створила близько 40 прототипів речей, перш ніж суміш стала стабільною й придатною для дизайну.

Згодом технолог почав шантажувати Якушу і вимагав гроші за нерозповсюдження рецепту. Якуша двічі викуповувала у нього права на свій же матеріал, але згодом зіткнулася з тим, що він все ж таки відкрив окрему компанію з аналогічною сумішшю і почав її продавати. «Формально довести плагіат було неможливо: достатньо змінити склад на кілька відсотків — і це вже інший матеріал», — з прикрістю згадує Якуша.

Із плагіатом Якуша зіткнулася і тоді, коли FAINA стала популярною. Лише на колекцію ламп і торшерів Soniah, що досі залишається лідером продажів, Якуша особисто побачила понад 320 реплік. Їх виробляють компанії з Індії, Пакистану, Китаю, Ірану, Іраку та РФ. У певний момент ситуація дійшла до абсурду: плагіатори почали публічно тегати дизайнерку в соцмережах і надсилати фото своїх виробів. Зараз Якуша намагається ставитися до цього з гумором. Каже — це своєрідна форма визнання.

3

У 2019 році Якуша випадково завагітніла вчетверте, дізнавшись про це лише на шостому місяці. Вікторія переконана: людині не дається те, з чим вона не здатна впоратися. Тому вагітність жінка вирішила зберегти, хоча жартує, що не було людини, яка б її не відмовляла. «Справа в тому, що я ніколи не жила, покладаючись на силу тіла, тільки на силу духу», — каже вона.

Медичний анамнез був настільки складним, що українські пологові будинки відмовлялися брати на себе відповідальність за вірогідні ризики. Разом із чоловіком Вікторія почала шукати лікаря за кордоном і зрештою знайшла гінеколога в Брюсселі, який погодився вести цю вагітність. Пологи проходили під контролем 32 лікарів різних спеціалізацій, які були готові до будь-якого сценарію. Попри це, все пройшло добре.

Після народження доньки Єви родина планувала повернутися в Україну, але ці плани спочатку зруйнувала пандемія COVID-19, а згодом — повномасштабна війна. Сім’я залишилася в Брюсселі, орендувала дім, діти пішли до школи.

Контраст із київським ритмом виявився разючим. «Живучи в Києві, ми винаймали будинок за містом, — розповідає Якуша. — Доводилося витрачати години: возити дітей у школу в центр міста, щоб забезпечити гідний рівень освіти. Час, який раніше поглинали дороги й затори, тепер можна було присвятити роботі та родинному колу. Я навіть могла зустрічатися за столом із дітьми тричі на день і зрозуміла, як сильно мені цього не вистачало».

У 2020 році Якуша відкрила шоурум Faina House в Брюсселі, а за рік перенесла його в Антверпен під назвою Victoria Yakusha Gallery: в місті, яке відоме як світова столиця алмазів і дизайнерських речей, більше покупців преміум-сегмента. Почавши з мінімалізму, Якуша нарешті прийшла до того, що називає life-мінімалізм. «Форма живого мінімалізму залишається простою, але наповнюється відчуттям життя, фактури й часу. Це про натуральне, справжнє, автентичне», — пояснює Вікторія.

У цей період міжнародне видання Dezeen внесло Якушу до списку 50 найвпливовіших жінок у дизайні та архітектурі. Її ім’я було поруч із дизайнеркою Стеллою Маккартні та кураторкою відділу архітектури й дизайну в МОМА Паолою Антонеллі. Невздовзі Якуша увійшла до складу журі конкурсу Dezeen і досі залишається єдиною представницею Східної Європи, яка отримала Dezeen Awards.

Попри еміграцію, Вікторія продовжувала керувати студією Yakusha на відстані. Сьогодні в команді працюють 10 українців. Якуша стверджує, що модель управління її бізнесом побудована на ідеї та високій особистій відповідальності. Вона ніколи не намагається бути зручною для команди і не приховує цього. «Мої співробітники бачать прямий зв’язок між своєю роботою і результатом. Зокрема через реакцію аудиторії на виставках, — пояснює Якуша. — Звісно, іноді люди вигорають і йдуть, але згодом повертаються через звичку працювати з масштабними складними проєктами, які стають відомими у світі».

4

На момент повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році Вікторія Якуша вже близько двох з половиною років жила з родиною в Бельгії та керувала бізнесом віддалено. Вона вважає, що переїзд врятував її родині життя, адже дім, де колись жила сім’я, знаходився в Бучі — місті, яке зазнало російської окупації, масових вбивств і катувань.

Другого березня 2022-го Якуша повернулася в Україну. Потрібно було евакуювати шоурум з меблями FAINA. Її команда виїхала з Києва на захід України та за кордон. Було очевидно, що компанія має зберегти операційну діяльність і виконувати замовлення, аби не втратити клієнтів. Віка продовжила роботу.

Ще до великої війни, FAINA підписала контракт із виставкою Art Basel. Для Якуші було принциповим представити Україну саме в цей складний момент. Тож у квітні 2022 команда почала працювати в Карпатах над новою колекцією «Ступаючи українською землею» (Stepping on Ukrainian Soil). До неї увійшли гобелен під назвою «Земля» та серія табуретів. Вся експозиція була присвячена зв’язку українців із землею як джерелом сили. У 2022 році вона отримала нагороду за найкращу презентацію на Design Miami/Basel. А вже за рік Якуша представила у США колекцію The Land of Light на глобальному форумі Miami Design 2023.

Якуша працювала з музейними експозиціями, долучалася до відновлення музею Марії Примаченко, волонтерила.

Одним із ключових проєктів цього періоду стало створення концепції відновлення міста Чернігова — багатосторінковий стратегічний документ, який Якуша офіційно презентувала на сесії Чернігівської міської ради. Документ залишився в місті як основа для подальшого розвитку, однак після зміни мера нова команда фактично припинила на нього спиратися.

Для Якуші це питання не політики, а вузького мислення. На її переконання, неможливо говорити про відбудову, не розуміючи сутність міста. Відновити будівлю — не означає відновити середовище. Жінка каже, що працює з містом як із живим організмом: треба виявити його сильну сторону, його ДНК, і всі подальші рішення мають підсилювати їх.

Після 5 років роботи, Якуша все ж таки закрила шоурум у Антверпені. За її словами, Бельгія ніколи не була для бренду ринком збуту: простір виконував передусім репутаційну функцію. Ключовими ринками бренду залишаються США, Австралія та Франція. Предмети дизайну Якуші представлені у понад 40 шоурумах по всьому світу, де галеристи їх продають за комісію.

Новий шоурум у Маямі Вікторія планує відкрити у лютому 2026-го, поки триває підбір персоналу. Переїздити з Брюсселю вона не планує, тож знову контролюватиме операційну діяльність віддалено. Її новий простір відкриється поряд із Design District, де відбувається безпосередня взаємодія з кураторами, галереями та приватними колекціонерами. Комерційна політика бренду залишається жорсткою: FAINA принципово не працює з російськими клієнтами.

Віка зізнається, що бачить свою місію як архітекторки культурної спадщини та глобальної амбасадорки українського дизайну у світі.

«Дизайн є лише інструментом, через який я себе проявляю. Завтра я можу почати працювати у модному, графічному чи ландшафтному дизайні. Для мене принципово лише одне: що саме хочу сказати світові. А для цього я можу обрати будь-яку художню мову».