Бізнес на іншому краю світу. Як маркетолог Ольга Лєскакова допомагає українцям в Австралії — тези подкасту «Мені тільки спитать»

В Австралії дуже поважають баланс між роботою та відпочинком, а ми звикли до іншого темпу життя. Але це дуже приємно: мати час для своєї родини і захоплень, і що важливо — що це не впливає негативно на твій дохід і кар’єрне зростання. Мене дуже вражали в австралійцях усмішки, легкість і готовність допомогти. Це ніби позитивно, але для людей із пострадянського простору після приїзду до Австралії це проблема. Бо австралійці не розуміють наших серйозних облич і вважають, що ми або дуже сердиті, або напружені, або грубі. І це така штука, яку треба в собі переборювати, щоб тут мати перспективу кар’єри чи успішного ведення бізнесу.

Павуки, змії, крокодили дійсно є, але не там, де живе більшість населення. Ці небезпечні сценарії на півночі континенту, а основна маса населення живе на півдні: у Сіднеї, Мельбурні, а там немає небезпеки. Зазвичай австралійці широко усміхаються, коли люди з інших материків бояться сюди їхати з таких причин. Найбільша концентрація української громади в Австралії, як і взагалі концентрація населення на континенті, це Сідней, Мельбурн, Брисбен, Перт і в меншій кількості — Аделаїда.

Я працюю з державними мультикультурними програмами підтримки малого бізнесу: надаю консультації як підрядник. Звертаються ті, хто хоче розпочати власну справу або не знає, як її далі розвивати. Найпоширеніший запит: як розпочати бізнес на дому. Багато наших жінок приїхали після повномасштабного вторгнення і хочуть, наприклад, випікати торти на продаж. Це бізнес, який легко робити, без розходів на оренду. До мене звертаються, щоб я розказала, які документи і де отримати, щоб легально вести такий бізнес. Якщо це компанії, у яких проблема з продажем, ми можемо разом розробити маркетингову стратегію й тактику. Ця безоплатна програма зараз лишиться у тих, хто вже зареєстрований як підприємець. У інших штатах теж є державні програми, але немає україномовного радника і вони зазвичай платні.

Наші жінки переважно відкривають б’юті: нігті, перукарні або косметологічні процедури. Ще це випічка, приготування їжі. Дуже багато чоловіків працюють у будівництві. Є ті, хто з IT — програмісти, які намагаються тут почати щось своє. Це переважна більшість того, що наші роблять після приїзду.

Податкові пільги в Австралії є тільки для стартапів, які працюють з інноваціями. Тобто це не просто відкрити кафе чи почати б’ютібізнес, а розробляти щось зовсім нове. Зазвичай це IT-індустрія. Всі інші бізнеси, якщо ви Sole trader, йдуть за звичайною податковою схемою. Якщо сукупний дохід приватного підприємця не перевищує на рік 18 000 австралійських доларів ($11665), ви взагалі не платите податків. Якщо заробляєте більше, то нарахують відповідно до доходу за рік. Максимальний податок зараз 45%.

В Австралії відкрити ФОП можна за 10 хвилин. Я допомагаю українцям відкривати номер приватного підприємця: треба заповнити онлайн-форми, внести свої дані. Зразу ж отримаєте цей номер і вже можете працювати. Це дуже швидко, безкоштовно, ви самі можете це зробити. Якщо немає руху по номеру ABN — так називається номер приватного підприємця в Австралії — його просто анулюють: якщо не працює бізнес, вам навіть не потрібно нікуди ходити, щоб закривати ФОП. Якщо передумаєте, зможете його відновити так само легко за 10 хвилин.

Австралія дуже зарегульована країна. На будь-яку діяльність, яка може принести хоч якийсь ризик для когось, ви повинні отримати папірець, що можете це робити. Різні індустрії мають свої вимоги до ведення діяльності. Дуже багато сертифікатів у будівництві і в тому, що стосується здоров’я людей. Якщо працюєте з дітьми, наприклад, хочете доглядати за ними після школи, вам потрібен working with children check: перевірка на те, що у вас немає проблем із законом щодо дітей — не було позовів або скарг, як поводитеся з дітьми. Ця довідка надається протягом доби і коштує близько 80 австралійських доларів ($52). Щоб її отримати, не потрібно екзаменів, навчання, але слід надати особисті дані: паспорт, картку медичного страхування, які будуть проходити перевірку у правоохоронних системах Австралії. На інші сертифікати потрібно вчитись: для роботи з їжею ви повинні пройти курс Food Safety Certificate. Він легкий, триває день чи два і проходить у вигляді тестів.

Звітність і бухгалтерію у Австралії ви можете робити самостійно. У бухгалтера квартальний звіт коштує до 200 австралійських доларів ($130), податкова декларація Tax return — залежно від вашого обороту, 300-600 австралійських доларів ($195-390).

Ринок Австралії доволі специфічний: те, що в Європі затребувано, тут може не мати жодного відгуку. Наприклад, металопластикові двокамерні вікна: австралійці мають на них гроші, але не розуміють, навіщо їм це. Їх повністю влаштовує алюмінієве вікно з одним склом. Багато людей приїжджає з такою ідеєю, тут є кілька компаній, зокрема і українських, які намагаються вести цей бізнес, але їх мало, бо немає попиту.

Б’юті індустрія процвітає, в австралійців є на це гроші. Але сфера пасе задніх, порівняно з Європою. Наші дівчата, які приїжджають з передовими методами, затребувані в Австралії, але їх багато. Ринок насичений, це заповнена галузь: якщо говорити про нішу, в яку ще можна залізти, то це не вона.

Мінімум 6000 австралійських доларів на місяць ($3900) потрібно, щоб жити в Сіднеї для однієї людини без шику і люксових походів по ресторанах. Тому що лише оренда житла потягне не менше за 3000 австралійських доларів ($1950). Але деякі люди живуть на центрлінку, це допомога малозабезпеченим — виплата близько 2 000 австралійських доларів на місяць ($1300), і люди якось виживають. Все залежить від того, в якому місті в Австралії ви живете, який склад вашої сім’ї, до якого рівня життя ви звикли.

В Австралії не прийнято говорити про гроші. Інколи навіть це написано в контракті. В офісі або поміж співробітниками ця тема табу. Тобто, за контрактом, ви не можете обговорювати власну або чиюсь зарплату. Вас не виженуть з роботи, якщо ви розкажете всім, скільки отримуєте, але це не буде сприйнято як щось нормальне. Зазвичай це конфіденційна інформація лише між вами, вашим менеджером, директором і відділом HR. А поза роботою, як і в інших країнах, люди вільно говорять про гроші, зокрема скаржаться в соцмережах на ціни, що все дорого.

В Австралії абсолютно не прийнято торгуватися. Це дуже важливо зрозуміти підприємцям: якщо ви даєте ціну на продукт чи послугу, ця ціна буде остаточна. В Австралії, коли якась компанія шукає продукт чи послугу, вони просто порівнюють пропозиції і вибирають найкращу. Якщо ваша пропозиція не найкраща, вас просто вже не розглядають. І ніяких перемовин ніхто з вами вести не буде. Це дуже відрізняється від українського менталітету. Наші люди, які починають тут працювати, в шоці від такого підходу: я ж дав ціну, ми могли поговорити, опустити її. А клієнт вже пішов: йому зразу дали те, що йому підійшло. На цьому багато хто обламується.

Я вирішила гуртувати українську бізнес-громаду в Австралії. Об’єднала власні воркшопи, додала ще семінари інших спікерів і організувала великий івент — День українського малого бізнесу. В Австралії ніколи не було подібних заходів, взагалі український бізнес був поза увагою. Я була здивована потужному відгуку: на перший захід зареєструвалося 90 людей, до нас приїжджали навіть з Мельбурну і з Квінсленду, а це 900 км відстані, люди хочуть мати спільні проєкти. Тепер я організовую такі заходи двічі на рік. У Мельбурні теж почали проводити схожі події. Українській громаді це потрібно, особливо після повномасштабного вторгнення. Сюди приїхало багато нових емігрантів, які виросли після розпаду Радянського Союзу: з амбіціями, з підприємницькою ментальністю.

Із 2023 я проводжу навчальні вебінари і воркшопи із продажу, маркетингу і кібербезпеки. У мене малий бізнес у напрямі management consulting, через нього я консультую українськомовних у межах державних програм Business Connect та Digital Solutions. Мені дають кількість вебінарів, а я визначаю теми. Це спонсорує штат або федеральний уряд. Моя мета — розвивати бізнес-спільноту українців в Австралії і допомагати їм стати на ноги. Оскільки я сама не так давно переїхала і пройшла цей важкий шлях становлення в Австралії, я дуже хочу зробити його для когось легшим. По мої консультації уже звернулося близько 1000 українців.

Нетворкінг в Австралії вирішує все. Ти приїжджаєш з багажем знань, професійних навичок. Але ти, як риба без води: нема оточення, яке потрібно. І знайти його займає час, нерви, сили, гроші, яких немає. Більшість українців сюди приїхали без мільйонів в гаманці, тому це дуже важкий шлях все життя починати спочатку. Всі напрацювання зникають, твій досвід тут може бути неактуальним. І ти як народжуєшся наново, лише старіший.

В Австралії програми для новоприбулих дуже розвинені. Багато компаній отримують гранти від держави на допомогу в інтеграції, оскільки Австралія — це країна емігрантів, і тут дуже багато біженців з різних країн. Тому Австралія підготовлена добре до допомоги, але ця допомога специфічна: ви можете піти на курси англійської, але це займе декілька років, а вам треба якось жити. Нема такого, що вирішують всі твої проблеми. І чим ви освіченіший, чим більший у вас досвід, тим менше вам допомагають: держава вважає, що ви самі впораєтеся. Програма підтримки українців була відкрита на три місяці після повномасштабного вторгнення. Ті, хто заїхали у цей період, вже отримали статус постійних резидентів. Такий статус можуть надати і українцям, що приїхали пізніше. Біженцям надавали безкоштовне житло протягом місяця і соціальні виплати, їх донині надають, якщо ви не заробляєте достатньо. Але нема такого, що можна приїхати в Австралію і вам все нададуть.

В Австралії є чотири топові державні університети. Багато іноземців приїжджають вчитися в будь-якому акредитованому найдешевшому університеті, щоб отримати шанс лишитися. Моє навчання було дорогим: два дипломи вийшли 110 000-120 000 австралійських доларів ($77 600). Але мені оплатили майже все навчання завдяки тому, що я волонтерила після повномасштабного вторгнення: всі заощадження на навчання я витратила на евакуацію власної родини в Австралію, тож звернулася до університету, що в мене через війну така ситуація, і прошу розбити суму на виплат. А вони мені зразу ж запропонували підтримку.

В Австралії волонтерити — це правильно: всі, хто себе поважає, волонтерять якоюсь мірою. Це не є щось таке екстра для цієї країни. Але волонтерять зазвичай люди, які вже не мають проблем із виживанням і просто від доброї душі допомагають іншим.

Не починайте бізнес з трапу літака. В Австралії почніть з роботи на когось. Географія, клімат — це другорядне. Найбільша проблема новоприбулих — менталітет: настільки різне сприйняття світу і бізнесу, що українці тяжко входять у це оточення. Потрібен час, щоб зрозуміти, як усе працює. Тому попрацюйте у своїй індустрії на когось два-три роки, аби зрозуміти нюанси. Підтягніть мову, повчіться хоча би безкоштовного. І якщо ви українці в Австралії, які мають номер приватного підприємця — звертайтесь до мене по консультації: пишіть у фейсбуці, мої контакти є всюди.