Марта Копильчук — дівчина з Коломиї, що на Івано-Франківщині — переїхала до Канади у 2012 та за 12 років відбулася як фахівчиня з флеботомії та асистентка стоматологічного лікаря, тоді як в Канаді емігранти зазвичай відмовляються від своєї професії через складнощі підвердження диплома. Марта стала частиною команди фахівців високого рівня і допомагає новоприбулим українцям. Ось її історія.
Марта з її чоловіком Петром Копильчуком вперше замислилися про еміграцію у 2010 році. Президентські вибори в Україні тоді виграв Віктор Янукович, тож родину турбувало майбутнє їх 4-річного сина Станіслава. Вивчивши можливості для еміграції, Петро обрав Канаду. Він вважав, що це вільна країна великих можливостей. До переїзду готувались близько двох років: збирали документи, вивчали англійську мову, проходили медкомісію, адже на той час в країну можна було потрапити, лише маючи роботодавця, якому потрібні певні досвід, знання та навички. В Україні у Петра був бізнес, пов’язаний із перевезеннями товарів із Європи, тож у Канаді він знайшов роботу далекобійника у провінції Саскачеван. Марта з сином переїхали до нього за два роки.
В Україні Марта закінчила медичний коледж і працювала медсестрою одного із найскладніших відділень лікарні — неврологічного, де були хворі на онкологію і люди з неврологічними патологіями. Марта розповідає, що завжди хотіла бути частиною процесу лікування та спостерігати за полегшенням стану хворого. В лікарні вона виконувала величезний обсяг роботи: ін’єкції, складні крапельниці, забір крові, асистування під час певних процедур тощо. Поза роботою Марта прагнула розвитку, вдосконалення, розкриття свого потенціалу, тож заочно вчилася на факультеті біохімії.
Приїхавши до Канади, Марта не стала хапатися за будь-яку роботу — чи то прибирання, чи миття посуду, а мріяла відбутись у своїй професії. Вони з чоловіком вирішили: Марта зробить усе, щоб реалізувати себе фахово, хоча фінансово родині було важко.
Марта наполегливо вчила англійську, чому сприяло і середовище — подружжя оселилося в місті Саскатун в затишному районі Іст-Сайд Авалон, де переважно мешкали англомовні канадці.
Також вона пішла на курси від неприбуткової організації Open Door Society. Там навчали не тільки англійської мови, а й форматам канадського резюме, розповідали про культуру країни, етичні правила робочого колективу, переваги волонтерства.
«Канада — мультикультурна країна, де надзвичайно поважають особистість. Щоб успішно влаштуватись на роботу, потрібно відповідати нормам суспільства. Жодне слово не може образити культуру чи релігію іншої людини», — переповідає Марта.
Вона приїхала в Канаду по робочій візі, тож можливості вступити до місцевого університету не було: для цього потрібен дозвіл на навчання. Але через два роки перебування в Канаді дівчина отримала картку постійного резидента, яка дозволяла вчитися. Марта обрала курс медичного лабораторного працівника в коледжі Saskatchewan Polytechnic, вартість якого становила приблизно 10 тисяч канадських доларів на рік. Аби мати змогу платити за навчання, потрібна була високооплачувана робота. Щоб втілити цей задум в Канаді, потрібні не лише гарні резюме, рівень англійської мови та розуміння культурних особливостей, а й місцевий досвід роботи. На одну вакансію можуть претендувати близько 200 кандидатів. На наступний етап — співбесіду — можуть запросити близько десяти осіб.
Щоб отримати канадський досвід, Марта стала волонтеркою в Saskatoon Health Region — державному будинку для літніх людей. У Канаді такі заклади поділені на різні типи, вартість перебування становить близько 4 тисяч канадських доларів на рік, люди використовують свої заощадження.
Марта працювала неповний робочий день в будинку для людей з деменцією: доглядала пацієнтів, спілкувалась з ними, що поліпшило її рівень англійської мови. Також вона переймала досвід — бачила, як працює і поводиться медичний персонал, ознайомлювалась з правилами роботи таких закладів. Зрештою, Марті запропонували постійну роботу в цьому будинку, але вона мріяла про інше — роботу в університетській лікарні Саскатуна. Це одна з найліпших провінційних лікарень із новітнім обладнанням і дослідженнями в галузі лікування онкологічних захворювань, а також винаходами у сфері вакцинації.
Маючи резюме, місцевий досвід і рекомендаційний лист із високою оцінкою її роботи в будинку для літніх людей, Марта шукала можливість влаштуватись помічником лікаря чи медсестрою. Щовечора вона переглядала вакансії на сайтах із працевлаштування. У стоматологічний кабінет клініки Guardian Dental Care шукали асистента лікаря лише на 3 дні на тиждень. Але Марта вирішила спробувати, надіслала свої документи й отримала запрошення на інтерв’ю. Вона старанно підготувалась — знала приблизні запитання, що зазвичай ставлять, наймаючи людину на роботу, взяла усі документи, навіть перекладену англійською рекомендацію з української лікарні. Інтерв’ю проводили власник клініки і його дружина, Марта прийшла на декілька хвилин раніше, бо кожна деталь має значення. Їй не ставили професійних запитань — все було в резюме. Головне питання, що турбувало власників: який з Марти командний гравець.
«Їх вразило, що я не боюсь викликів і навантажень. Я була готова впоратись з будь-якою складною ситуацією на роботі. Ще запитували, як я реагую на конфлікти, бо в канадських колективах вміння з цим [конфліктами] впоратись дуже важливе. Бути людиною, що здатна легко долати виклики», — каже Марта. Зрештою, дівчина отримала цю роботу, ставши асистенткою стоматолога. Її зарплата становила 16 канадських доларів на годину, а серед обов’язків було зустрічати пацієнтів, вести клінічні записи, стерилізувати інструменти.
О 7 ранку Марта виходила з дому, відвозила дитину до школи, починала працювати о 7:40, бо пацієнт о 8:00 має вже сидіти у стоматологічному кріслі. Після роботи забирала дитину зі школи.
Коли Марта закінчила навчання в Saskatchewan Polytechnic, клініка запропонувала їй підвищення, роботу на повний день і вищу зарплату. Водночас закінчення курсу передбачало практику. Марта попросила скерувати її в омріяну лабораторію університетської клініки. Рівень оцінок Марти дав їй змогу втілити своє прагнення. Наприкінці практики їй запропонували роботу й там, але вона залишилася в клініці, яка з першого інтерв’ю стала для неї рідною. Дівчина й досі не прагне посад і грошей, вона прагне знань і нових умінь. Нині вона асистує навіть власнику клініки — це американець за походженням, одружений на канадці з українським корінням: її бабуся приїхала в Канаду з першою хвилею еміграції українців.
Робочий день Марти завантажений — вона асистує двом дантистам і терапевту та допомагає новоприбулим українцям, які становлять близько 40% пацієнтів клініки: їм треба розповісти про місцеву систему страхування, допомогти зрозуміти план лікування, зарезервувати візити. Марта розповідає, що українці не довіряють канадській медичній системі, часто привозять ліки з собою, думають, що тут братимуть гроші за непотрібні процедури. Ці стереотипи вона намагається розвіяти.
Марта та її родина інтегрувалися в Канаді, паралельно допомагаючи адаптуватися там своїм співвітчизникам. Їхньому старшому синові Станіславу вже 18 років, а молодшому — Стефану, народженому в Канаді — лише 5. Стас закінчив вищу школу і вступив до Університету Мистецтв і наук Саскачевану, де вчитиметься на IT-фахівця.
Марта пов’язує своє майбутнє з клінікою Guardian Dental Care, адже саме тут реалізувалися її мрії. Чоловік Петро вже приватний підприємець: він заснував компанію MPS Trucking у місті Калгарі провінції Альберта і перевозить вантажі до США. Марта називає свою родину щасливими людьми. «Простота, доброзичливість і відкритість канадців — те, що я найбільше люблю. Вдячна цій країні за можливість працювати, розвиватись, подорожувати та допомагати українцям», — каже вона.
