Бігти, щоб не мовчати: як українські переселенці створили спортивне ком’юніті в Барселоні та збирають тисячі євро на ЗСУ

1

Харків’янка Єлизавета Пряхіна в лютому 2023 року була змушена залишити рідне місто через війну та переїхати у Барселону. Як і тисячі українських переселенців, дев’ятнадцятирічна Ліза переживала кризу в спробах адаптуватися до нового життя. Раніше дівчина вивчала іспанську та зналася на маркетингу, тому швидко знайшла роботу. Та відчуття ізоляції у місті, яке колись здавалося мрією, не полишало. Пігулкою від самотності став біг.

10 липня 2023 на марафоні, присвяченому 33-му саміту НАТО, Ліза познайомилася з айтівцем Олексієм Купіним та його дівчиною Аділією Файзуліною, спеціалістом з фандрайзингу в українському фонді Helping to Leave. Пара з Запоріжжя, до Іспанії перебралася ще до повномасштабного вторгнення, але так само відчувала сильний дефіцит в спілкуванні. За кавою в усіх трьох виникла ідея започаткувати щотижневі пробіжки для українців у Барселоні.

«Ми розуміли, що багато українців почуваються самотньо за тисячі кілометрів від дому, навіть попри значну кількість наших співгромадян у місті, — пояснює Ліза. — Зустрічі обмежувалися лише маніфестаціями та акцією, присвяченою річниці війни».

Того ж дня новоспечена команда створила в телеграмі групу бігового клубу Ukrainian Runners in Barcelona (URB), куди поступово почали долучатися нові учасники. Так утворилася некомерційна спільнота, яка мала сприяти інтеграції, знайомитися, підтримувати фізичне та ментальне здоров’я, а також нагадувати світові про потребу в допомозі Україні.

«У багатьох з нас складалося враження, що іспанські медіа приділяють все менше уваги Україні, — зізнається Ліза. — Тож URB регулярно нагадує європейцям про те, що війна не припинилася. Важливо, аби всі ми не звикали до жахів війни, а діяли задля майбутньої перемоги».

Першу пробіжку українці організували вже 16 липня 2023 року. Вона відбулася на пляжі Побленоу. Хоч прийшло лише семеро, команда клубу не впала у відчай та вирішила просувати свою ініціативу далі. Найскладніше, каже Ліза, було знайти достатньо зацікавлених людей та надихнути їх долучитися. На це у команди URB пішло 4 місяці та близько 1000 євро власних грошей Олексія та Аділії. Активісти публікували оголошення у Facebook-групах, запускали таргетовану рекламу, знайомилися з людьми на різноманітних заходах і запрошували їх до себе.

З кожним тижнем пробіжки набирали популярності серед українців та іноземців. Вже після четвертої суботи зібралося тридцятеро охочих, а максимальна кількість бігунів на одній пробіжці досягала сотні. Приходили як досвідчені спортсмени, так і ті, хто щойно почав бігати, аби знайти друзів та поліпшити свій емоційний стан. Учасниками клубу ставали люди різного віку та національностей. Зараз наймолодшому учаснику — 4 роки, найстаршому — понад 60.

Для деяких іноземців участь у клубі стала частиною вкладу в майбутню перемогу. Канадська фотожурналістка Медісон, що долучилась до URB, настільки заглибилася у тему війни після знайомства з українцями, що тепер документує події вторгнення для міжнародних медіа. Італієць Федеріко вже двічі їздив до України як волонтер, а японець Йошiкі, який опанував українську мову, допомагає переселенцям, працюючи в Червоному Хресті в Барселоні.

«Для мене біговий клуб — це проєкт, яким я найбільше пишаюсь у своєму житті. Там я знайшла найближчих друзів, які стали підтримкою, коли моя родина залишилася в Харкові. Саме до нас звертаються люди, які щойно переїхали до міста і шукають однодумців», — ділиться Ліза.

2

За півтора року ініціатива Ukrainian Runners in Barcelona зросла з невеликого бігового клубу до спільноти, яка налічує понад 2 тисячі осіб. При цьому не всі з них бігають — багато хто активно долучається до інших спортивних заходів і ініціатив клубу. URB не лише об’єднує українців та прихильників України з різних країн, але й активно збирає кошти для підтримки армії.

Влітку 2024 року URB почав співпрацювати з українським благодійним фондом «Гуркіт», куди тепер передає всі зібрані донати. Цим коштом фонд закуповує зброю та обладнання для протиповітряної оборони. Своєю чергою «Гуркіт» надає клубу унікальні символічні лоти для марафонів та благодійних івентів. Одним з таких став аукціон, проведений на честь дня народження URB. Серед лотів були колекційні марки, прапори з підписами олімпійців та ексклюзивний конверт із підписом колишнього головнокомандувача української армії Валерія Залужного. Зібрані з аукціону кошти пішли на придбання гранатометів, безпілотників, мінометів та засобів ППО. На знак вдячності барселонській спільноті фонд вигравіював згадку про Ukrainian Runners на гранатометах, які передали 71-й армійській бригаді.

У клубу немає обов’язкової форми, але організатори закликають приносити на пробіжки українські прапори. Національна айдентика дуже важлива, адже вона допомагає створювати унікальний образ, каже Ліза. По-перше, це можливість заявити про себе як про спільноту, що об’єднує людей за національною ознакою та доносить важливі меседжі за кордоном. А по-друге, такий атрибут допомагає шукати партнерів серед компаній та брендів. Наприклад, п’ятого жовтня 2024 року URB репрезентував першу клубну футболку, яку створили у співпраці з Новою Поштою в Барселоні та українським брендом одягу YOUP Athletics. Учасники можуть придбати її за символічний донат від 20 євро.

3

У 2024 році команда URB усвідомила, що варто започатковувати й інші варіанти спортивного дозвілля, адже не всі поділяють любов до бігу. Тож першою не біговою активністю став хайкінг Каталонією.

«Локації для хайкінгу завжди різні: від гірських вершин Піренеїв до узбережжя Середземного моря. Передмістя Барселони пропонує безліч маршрутів, що проходять через старовинні села, ліси, виноградники та природні парки», — коментує Ліза.

На думку Лізи, головний принцип у створенні спільноти — це діяти, а не чекати. Немає універсального рецепту, який би доводив, що стендапи чи концерти працюють ефективніше, ніж пробіжки. Організовуючи людей, важливо враховувати, що кожен приходить зі своїми інтересами та потребами. Чим різноманітніше будуть активності, тим більше ймовірності, що нові учасники приєднаються до наступних подій. Зараз URB пропонує учасникам традиційний для Іспанії падел, а також волейбол, теніс, футбол, йогу, скелелазіння, велосипедний спорт, ролики та навіть шахи.

Facebook та Telegram-групи Ukrainian Runners ведуть українською мовою, а Instagram — англійською, щоб залучити більше іноземців. Локації та маршрути змінюються щотижня, а після пробіжок учасники зазвичай відправляються до кав’ярень, де можуть поспілкуватися та відпочити. Такий формат допоміг співпрацювати з українськими бізнесами в Барселоні як-то: Bari Coffee, Tanu Pastry, Foundation coffee roasters та галереєю сучасного мистецтва TestGallery. У партнерстві з галеристкою Катериною Підгайною URB влаштували благодійний after-run coffee та арт’ярмарок. За 2024 рік, окрім щотижневих бігових донатів, URB організував низку благодійних заходів, завдяки яким на «Гуркіт» відійшло 10 тисяч євро.

Ліза розповідає, що формат таких благодійних міт-апів різний: бранчі, вечері, пікніки, ярмарки. Зазвичай голодні бігуни прибігають на заздалегідь узгоджену локацію, де кожен охочий може придбати домашні смаколики, що продаються за донати. Такий формат поєднує спорт і доброчинність, створюючи атмосферу єдності.

«Зазвичай підготовка до спортивної суботи починається в четвер», — каже Ліза. «Ми анонсуємо активність у наших соціальних мережах, підтверджуємо локації, адже після пробіжок завжди йдемо у о заздалегідь узгоджені місця, аби поспілкуватися та знайомитися з новими членами URB».

Географія клубу Ukrainian Runners розширюється. У березні 2024 року учасники провели першу клубну пробіжку в Лісабоні, а у вересні — у Мальме. Окрім цього, клуб діє також у Кракові. Ліза зауважує, що вони з Олексієм на Аділією не керують філіями, натомість допомагають промотувати, поширювати інформацію, підтримувати їхні заходи.

«Коли біжиш марафон, важливо не зупинятися, навіть якщо це здається складним, додає Ліза. — Аналогічно, створення спільноти — це не короткий ривок, а довгий шлях, який вимагає багато зусиль і ресурсів. Головне — рухатися вперед, підтримуючи зв’язок із тими, хто надихає. Кожен крок на цьому шляху — це маленьке досягнення, що наближає до великої мети — нашої перемоги».