Персони

Видавництво «Риби на даху» випускає дитячі книжки про втрату, страх і розлуку. Чому вони потрібні дітям, але їх важко продати батькам — інтерв’ю

Видавництво «Риби на даху» випускає дитячі книжки про втрату, страх і розлуку. Чому вони потрібні дітям, але їх важко продати батькам — інтерв’ю
Ольга Товпеко. Photo: Olga Tovpeko / Facebook

Восени 2022 року психотерапевтка Ольга Товпеко працювала з дітьми, які постраждали від війни, і шукала для них книжки. Українською їх майже не було, тож Ольга вирішила заснувати власне видавництво — так з’явилися «Риби на даху». Нині в його портфелі 11 книжок українських та іноземних авторів — для дітей, батьків і психотерапевтів.

Журналістка Yellow Blue Софія Коротуненко поговорила з Ольгою Товпеко про те, скільки коштує видати дитячу книжку, які історії хочуть читати українці і як розвивати видавництво під час повномасштабної війни.

Про Ольгу Товпеко

  • Ольга Товпеко — сертифікована психотерапевтка з 21-річним досвідом у сфері дитячої та сімейної психології. Спеціалізується на дитячо-батьківських стосунках, допомозі дітям у подоланні стресу та психологічній підтримці батьків.
  • З 2015 року Товпеко веде інстаграм-блог, на який підписані понад 500 000 людей, та ютуб-проєкт «Школа психології для мам», де розповідає, як давати раду з поширеними батьківськими проблемами.
  • У 2022 році Товпеко заснувала громадську організацію «Важливі», де разом із психотерапевтами безкоштовно допомагає дорослим і дітям, які постраждали від війни.

У 2020 році ви видали книжку «Історія хлопчика Лева, який боявся залишатися без мами». Прототипом головного героя став ваш старший син. Як виникла ідея написати й видати книжку і скільки примірників ви продали?

Якось мені треба було їхати у відрядження, а мій старший син Андрій, якому тоді було шість років, так боявся розлуки, що жодні вмовляння не працювали. Тож я вирішила написати для нього історію, яка допомогла б впоратися зі страхом — і за три дні з’явилася «Історія хлопчика Лева». Коли текст був готовий, у мене виникла божевільна ідея — видати книгу. Всі навколо казали, що це дорого, складно і невигідно, але я була впевнена, що впораюся.

  • Деякі сторінки з книги «Історія хлопчика Лева, який боявся залишатися без мами».
    Деякі сторінки з книги «Історія хлопчика Лева, який боявся залишатися без мами». Photo: fishontheroof.com
  • Photo: fishontheroof.com
  • Photo: fishontheroof.com
  • Photo: fishontheroof.com
  • Photo: fishontheroof.com
  • Photo: fishontheroof.com
1/6

Книжка швидко стала популярною серед підписниць мого блогу — за два роки я продала по два наклади українською і російською мовами, це близько 4 000 примірників. У січні 2022-го надрукувала ще по тисячі примірників кожною мовою. Але почалося повномасштабне вторгнення, й наклад російською так і лишився лежати недоторканим — я досі без поняття, що з ним робити.

На той час я вже дописала другу книжку — «Історія хлопчика Мишка, який не хотів ходити у садок». Присвятила її молодшому сину Мирославу, якому тоді було п’ять років, — не можна ж написати книжку лише для однієї дитини з двох (сміється). Через війну ілюстраторка, з якою я працювала, відмовилася від проєкту, і зрештою книга вийшла лише під кінець 2023 року.

  • Деякі сторінки з книги «Історія хлопчика Мишка, який не хотів ходити у садок».
    Деякі сторінки з книги «Історія хлопчика Мишка, який не хотів ходити у садок». Photo: fishontheroof.com
  • Photo: fishontheroof.com
  • Photo: fishontheroof.com
  • Photo: fishontheroof.com
  • Photo: fishontheroof.com
  • Photo: fishontheroof.com
1/6

Самостійно видавши книжки, ви заснували власне видавництво «Риби на даху». Чому вирішили зробити це?

Ідея створити видавництво виникла ще восени 2022 року. Тоді в офісі, де я проводила психологічні консультації, було так холодно, що доводилося працювати в шапці й куртці. Хотілося втекти в якийсь яскравий світ, і таким світом для мене з дитинства були книжки. Я дивилася на велику книжкову шафу в офісі й раптом усвідомила, що більшість книг у ній, на жаль, російською мовою.

Тоді ж я вела групу для дітей, що постраждали від війни, і зрозуміла, що їм потрібні книжки, які допоможуть розібратися у власних переживаннях. Таких книжок майже не було, а ті, що існували, здебільшого мали лише російськомовні переклади. Це й підштовхнуло мене заснувати видавництво психологічної літератури для дітей і батьків, а також фахових книжок для психологів.

Це була авантюра. Я вклала близько , які відклала ще до великої війни. Отримала свідоцтво суб’єкта видавничої справи, створила сайт, запустила соцмережі й почала збирати команду. Першими ми випустили дві мої книжки.

Я орієнтувалася на довоєнну фінансову модель. Очікувала, що видання однієї книжки коштуватиме приблизно, як свого часу «Історія хлопчика Лева», — близько $3 500, і що поступово вдасться перетворити видавництво на прибутковий бізнес. Так не вийшло, але, попри всі виклики, ми офіційно запустилися в травні 2024 року і працюємо досі. Поки що виходимо в нуль.

Ольга Товпеко з дітьми.
Ольга Товпеко з дітьми. Photo: olga_tovpeko / Instagram

Чому ви обрали назву «Риби на даху»?

Я маю єврейське коріння, і під час якоїсь із подорожей до Варшави відвідала Музей історії польських євреїв. Там я побачила реконструкцію однієї з перших синагог, що колись стояла на заході України. На її склепінні були зображені риби — вони ніби визирали з-під даху просто на мене, і це виглядало гіпнотично. Я згадала цей образ під час одного з блекаутів у Києві — так і виникла назва видавництва.

Яку іноземну книжку ви вирішили видати першою, і чи складно було купити права на видання?

Це «Життя і втрата» американської дитячої психотерапевтки  — книжка для батьків та інших дорослих, які хочуть підтримати дитину, що переживає втрату. Наприкінці 2022 року я потрапила на семінар Лінди про дитячі втрати, дізналася про її книгу й одразу зрозуміла, що вона нам потрібна. У мене не було ні літературних агентів, ні знайомств у американських видавництвах, тож я знайшла контакти Лінди і написала їй напряму. Ми швидко порозумілися, і вона допомогла мені придбати права на книгу, вони коштували $500.

  • Деякі сторінки з книги «Життя і втрата» Лінди Ґолдмен.
    Деякі сторінки з книги «Життя і втрата» Лінди Ґолдмен. Photo: fishontheroof.com
  • Photo: fishontheroof.com
  • Photo: fishontheroof.com
  • Photo: fishontheroof.com
1/4

Паралельно я шукала видання для дітей, адже через менший обсяг їх можна підготувати до друку значно швидше. Якщо на дорослу книжку треба закладати рік-два, то дитячу реально видати за три-чотири місяці. Я порадилася з мамами — своїми клієнтками і підписницями блогу — й обрала «Поцілунок у долоньці» американської письменниці Одрі Пенн. Це історія про те, як мама вчить маленького єнота не боятися розлуки, коли він йде до школи. Книжка вже виходила в Україні, але лише російською мовою. Я знову написала авторці напряму, вона звела мене зі своєю агенткою, і ми швидко отримали ліцензію на видання. Книжка вийшла друком у 2024 році.

  • Деякі сторінки з книги «Поцілунок у долоньці» Одрі Пенн.
    Деякі сторінки з книги «Поцілунок у долоньці» Одрі Пенн. Photo: fishontheroof.com
  • Photo: fishontheroof.com
  • Photo: fishontheroof.com
  • Photo: fishontheroof.com
1/4

Скільки в середньому коштує видати книжку? Яка різниця у витратах на літературу для дорослих і дітей?

З нашого досвіду, доросла книжка обходиться приблизно вдвічі дорожче за дитячу через більший обсяг. Наклад дорослої книги на 300 сторінок коштує близько $5 600, дитячої — $3 400. Ціна залежить від формату книги, обсягу тексту, кількості розворотів, вартості ліцензії і друку. До того ж собівартість постійно зростає — папір в Україні лише імпортний і дорожчає з кожним сезоном, а ціни на друк порівняно з 2022 роком зросли більше ніж удвічі.

Щоб гідно оплатити роботу всіх, хто працює над книгою, і ще щось заробити, ми мали б продавати її за $20―40, як за кордоном. Але покупці не можуть стільки платити, і це фінансова катастрофа.

Що вигідніше для видавництва — працювати з українськими авторами чи видавати перекладну літературу?

Це дві різні фінансові моделі, кожна зі своїми перевагами і недоліками. Щоб видати іноземну книжку, спочатку треба купити ліцензію — у середньому вона коштує від $500 до $1 000, потім сплачувати автору роялті — приблизно сім-десять відсотків вартості примірника. Але є й перевага: разом із текстом ви отримуєте готові ілюстрації, тож економите час і гроші на їхньому створенні. Крім того, на перекладні книжки набагато легше спрогнозувати попит — проаналізувавши продажі та рейтинги на міжнародних маркетплейсах. З недоліків — якщо в погодженні бере участь багато людей, перемовини про права можуть тривати до дев’яти місяців. Коли процес надто затягується, я часто думаю: «Боже, а чи точно я хочу цю книжку?».

Українським авторам видавництво платить фіксований гонорар і роялті. Це трохи дешевше, бо, на жаль, наші письменники беруть за роботу менше. Але треба окремо вкладатися в ілюстрації, і зрештою підготовка книжки до друку займає більше часу. Крім того, робити книжку з нуля ризиковано, бо ніколи не знаєш, якою вона буде й чи матиме попит. Водночас для мене важливо підтримувати появу українських книжок і роботу талановитих авторів та ілюстраторів. Українцям потрібні тексти про наш досвід, написані самими українцями, — ніхто не розповість про нього краще за нас.

Формуючи видавничий портфель, ми поєднуємо обидві моделі. Одна книжка може швидше вийти й дати прибуток, і за ці гроші ми видаємо іншу — на переклад якої потрібно більше часу або над якою працюють українські автори.

Ольга Товпеко.
Ольга Товпеко. Photo: olga_tovpeko / Instagram

Скільки людей працює у видавництві? Це стала команда чи ви працюєте з фрилансерами?

У нас є маленька стала команда, здебільшого це члени родини. Мій тато займається зберіганням та доставкою книг, а сестра Ксенія працює випусковою редакторкою — керує перекладом, редагуванням, вичиткою, і версткою, а також організовує нашу участь у фестивалях і книжкових подіях.

Ксенія — моя головна підтримка й натхнення в цій справі. Вона закінчила за спеціальністю «Видавнича справа», працювала в різних виданнях і має багато зв’язків з-поміж редакторів, коректорів і верстальників. Вона велика фанатка книг і благодійниця — надіслала понад 1 500 книжок у бібліотеки маленьких і прифронтових міст України.

У команді також є комунікаційниця і адміністративний менеджер. З деякими фахівцями працюємо на фрилансі — наприклад, роботу верстальниці оплачуємо окремо для кожного видання. Діти всієї команди теж долучаються до видавничого процесу — я називаю їх . Завжди цікавлюся їхньою думкою про книжки, які ми плануємо видати.

«Риби на даху» спеціалізуються здебільшого на книжках для батьків і дітей. Які теми зараз цікавлять їх найбільше?

У нас дуже специфічна ніша, я називаю її «терапевтичні історії». По суті, ми видаємо книжки про проблеми. І це теж свого роду проблема — бо батьки часто запитують, чи є в нас щось хороше. Зараз ми якраз рухаємося в цьому напрямку. Письменниця Галина Буділова пише для нас книжку про те, як плекати радість у часи війни і як ця радість допомагає протистояти депресії та зневірі. Ми вже видавали інші книжки Галини — серію про те, як дітям навчитися розпізнавати і опановувати «негативні» емоції — гнів і страх, які насправді є цілком нормальними.

Найпопулярніша книга видавництва — «Поцілунок у долоньці». Ми продали понад 3 000 примірників, у середньому наклад розходиться за три-шість місяців. Це проста й геніальна книжка про те, що мамина любов залишається з дитиною, навіть коли мама не поруч. Кожна дитина має це знати.

Книжки вашого видавництва простою мовою розповідають дітям про складні теми — війна, втрати, страхи. Чи можуть вони допомогти й батькам — підказати, як почати таку розмову з дитиною?

Я бачу книжку як місточок між складними речами й серденьком дитини. Коли психологи кажуть батькам: «Треба віддзеркалювати почуття дитини й  їх», — для багатьох це китайська грамота. У батьків може просто не бути відповідних навичок і досвіду.

І тут у пригоді стає книжка, яка, на відміну від консультації психолога, доступна багатьом. Мамі не треба думати, як контейнувати емоції, — достатньо прочитати історію , який боїться, а потім вчиться давати раду своєму страху. У передмові для батьків ми завжди даємо прості й зрозумілі інструкції: як читати книжку та в які ігри потім грати з дитиною, щоб закріпити те, про що йшлося в історії.

  • Деякі сторінки з книги «Дуже ДУЖЕ страшна книжка» Галини Буділової.
    Деякі сторінки з книги «Дуже ДУЖЕ страшна книжка» Галини Буділової. Photo: fishontheroof.com
  • Photo: fishontheroof.com
  • Photo: fishontheroof.com
  • Photo: fishontheroof.com
  • Photo: fishontheroof.com
  • Photo: fishontheroof.com
1/6

Ідея розмови про складні теми наскрізна для всіх книжок нашого видавництва. Я хочу, щоб у кожній родині батьки розмовляли з дитиною та справді чули її. Так дитина вчитиметься розуміти власні почуття, розповідати про свій досвід і загалом спілкуватися з іншими.

Недавно ви розповіли в соцмережах, що готуєте книжку «У світі зниклих» — для дітей, рідні яких зникли безвісти на війні. Це дуже складна тема. Як ви працюєте з нею?

У громадській організації «Важливі» ми, зокрема, надаємо психологічну підтримку дітям, чиї рідні зникли безвісти. У 2024 році разом з Ліндою Ґолдмен запустили програму підтримки таких дітей. Вигадали історію про цуцика Плямку, який зник, і його друга, що вирушив на пошуки. Ми розповідали цю історію дітям, спостерігали за їхніми реакціями, за тим, що вони переживали, поки тривали пошуки, і зрозуміли: історії — хороший спосіб говорити з дітьми про невизначену втрату.

Я почала шукати дитячі й дорослі книжки на цю тему, які можна було б перекласти та видати. Але таких видань фактично немає. Одна з небагатьох фахівчинь, що досліджує цю тему, — американська психотерапевтка . Я написала їй, щоб придбати права на її книги, але, на жаль, не отримала відповіді.

Невдовзі після цієї спроби я зустрілася у Львові з українською письменницею Сашею Войцехівською, яка вже видала чудову книжку про дитяче переживання втрати — «Крила, які нам потрібні». Я запропонувала їй написати історію для дітей, чиї рідні зникли безвісти. Саша має досвід спілкування з такими родинами, тож погодилася.

Це буде книга для дітей від семи років. Вона розповідає про дівчинку, чия мама, бойова медикиня, зникла безвісти, і про те, як дівчинка проживає цей досвід. Нам було важливо провести читача разом із героїнею через усе пекло невизначеності, щоб зрештою він зміг випірнути на поверхню й пережити трансформацію. Саша вже здала першу чернетку тексту — і ми бачимо, що їй вдалося.

На якому етапі ця книга?

Я попросила Сашу додати в історію декілька важливих деталей. Наприклад про те, як дитина уявляє, де може бути її близька людина і де розташований світ зниклих: під землею, вгорі чи в іншій країні. Паралельно ми вже працюємо над ілюстраціями — закінчили скетчі й накладаємо на них колір. Я мрію видати цю книжку до Різдва, але через обстріли друкарні збільшують терміни виконання замовлень, тож, найімовірніше, вона вийде навесні.

Мені важливо видавати книжки для дітей військовослужбовців, хоча їх непросто продавати — вони порушують складні та сумні теми. Крім історії про зниклих безвісти, у нас уже є рукопис «Паперового тата». Це книжка про дитину військовослужбовця, яка переживає розлуку з батьком і дорослішає без нього. Я б дуже хотіла видати й цю історію і сподіваюся, що нам вдасться знайти на це гроші.

Чи плануєте ви видавати книжки про досвід вимушеної еміграції?

Ідея такої книги є в нас давно, але поки на її реалізацію не вистачає грошей. Частково цієї теми торкається «Поцілунок у долоньці». У книжці маленький єнотик разом із родиною змушений покинути рідний ліс. Для нього це шок, і мама шукає способи допомогти йому впоратися з переживаннями.

У яких українських мережах можна купити ваші книжки? І наскільки складно маленькому видавництву потрапити на полиці книгарень?

Наші книжки продаються в , а також в онлайн-книгарнях . Ще з двома великими офлайн-мережами ведемо перемовини.

  • Діти під час читання книги «Кролик, який умів слухати» від видавництва «Риби на даху» у книгарні «Є» в Ужгороді. Листопад 2025 року.
    Діти під час читання книги «Кролик, який умів слухати» від видавництва «Риби на даху» у книгарні «Є» в Ужгороді. Листопад 2025 року. Photo: fish.on.the.roof.books / Instagram
  • Photo: fish.on.the.roof.books / Instagram
  • Photo: fish.on.the.roof.books / Instagram
  • Photo: fish.on.the.roof.books / Instagram
1/4

Все залежить від ситуації на ринку. Коли ми починали у 2024 році, книгарні охоче брали книжки нових видавництв, навіть якщо ті мали лише два-три видання. Згодом ринок перенаситився, і у 2025 році маленькому видавництву було майже неможливо потрапити в мережу без особистих зв’язків з менеджерами.

Цього року через російські обстріли згоріло багато книжок, і книгарням доводиться заново наповнювати полиці. Через цей трагічний фактор ми знову потрапили до книжкових мереж.

Чи плануєте ви працювати з українськими читачами за кордоном? Чи розглядаєте електронні книжки як один зі способів це робити?

Потрапити на полиці книгарень в інших країнах непросто — і фінансово, і логістично, і юридично. Ми плануємо налагодити співпрацю з українськими книгарнями та бібліотеками за кордоном, але це тривалий процес.

Я роками опиралася електронним книжкам через , але російські атаки на друкарні та склади змусили мене переглянути позицію. Тепер я домовляюся з правовласниками книжок наших іноземних авторів про ліцензії на електронні версії. Паралельно веду перемовини з , щоб розмістити книжки в їхньому застосунку для читання. Почати хочемо з видань для дорослих.

Також я уклала договір із застосунком «Tepa: Picture Books & Reading». Він дає змогу дітям і батькам читати одну книжку одночасно з різних пристроїв, сторінки там гортаються синхронно. Це зручно — наприклад, якщо тато на фронті, а мама з дитиною за кордоном. Спершу я завантажу в застосунок власні книжки, а згодом отримуватиму дозволи й від інших дитячих авторів.

Ольга Товпеко з дітьми.
Ольга Товпеко з дітьми. Photo: olga_tovpeko / Instagram

Ви просуваєте книжки через таргетовану рекламу, ваш особистий блог, соцмережі видавництва, а також через книжкові заходи і події в книгарнях. Що із цього працює найкраще?

Ви зачепили мій біль, адже в нас досі немає усталеної моделі просування — ми пробуємо все, на що вистачає сил. Сьогодні може спрацювати таргетована реклама, завтра — продажі на книжковому ярмарку. Так і вдається закривати діри в бюджеті, але немає гарантії, що ці інструменти спрацюють наступного місяця.

Ми намагаємося створити якомога більше точок контакту з читачами, зокрема через книгарні по всій Україні. Людина, яка купить «Поцілунок у долоньці» в Чернівцях, може ніколи не зайти в мій блог і не побачити нашої реклами. Але через книгарню ми все одно до неї дотягнулися.

У ніч проти 28 серпня російський обстріл знищив склад «Нової пошти», де зберігалися книжки «Риб на даху». Скільки примірників ви втратили і якими були фінансові збитки?

На щастя, на цьому складі зберігалися не всі наші книжки. Але буквально напередодні обстрілу я привезла туди залишки книжок , «Поцілунок у долоньці» та «Життя і втрати». Загалом ми втратили близько 400 примірників. Збитки становлять приблизно $4 400 — це співмірно з витратами на два книжкових наклади. Для нас це відчутна втрата, хоча деяким колегам дісталося ще більше: вони втратили всі запаси.

Як на обстріл зреагували ваші читачі?

Мене вразило, скільки людей нас підтримало: аудиторія мого блогу, клієнти, колеги і просто знайомі купили багато книжок, які в нас залишилися. Ці гроші ми одразу вклали в додрук «Поцілунку у долоньці» — зараз чекаємо новий наклад із друкарні. Непокриті збитки все ще залишаються, і, мабуть, нам знадобиться близько року, щоб їх компенсувати.

Чи доводиться вам вкладати власні гроші у випуск книжок?

Мій чоловік називає видавництво самоокупним хобі. Щороку ми виходимо в нуль, але під час касових розривів я регулярно вкладаю власні гроші, а згодом повертаю їх собі — наприклад, коли потрібно оплатити роботу друкарні, а коштів у видавництва ще немає. Тож поки це радше робота на ентузіазмі, ніж повноцінний бізнес. Але я сподіваюся, що з часом ситуація зміниться.

Чи розглядаєте ви можливість залучити інвестора у видавництво або отримати грантове фінансування?

Ми постійно подаємось на гранти. Нещодавно подали «У світі зниклих» на конкурс , але, на жаль, не пройшли. Щодо інвестицій, я консультувалася з експертом. Ми не можемо гарантувати інвестору . Книжковий ринок низькомаржинальний, потребує значної інтелектуальної праці, а купівельна спроможність читачів під час війни постійно падає. Тому інвесторам невигідно вкладатися в цю галузь.

У мене є одна божевільна ідея, як залучити кошти, — найближчими тижнями розповім про неї в соцмережах. Побачимо, чи вона спрацює.

Ольга Товпеко.
Ольга Товпеко. Photo: olga_tovpeko / Instagram

Які книжки ви плануєте видати найближчим часом? І в якому напрямі хочете розвивати видавництво?

У найближчих планах — видати «У світі зниклих». Далі — книгу для старших дітей про те, як конструктивно спілкуватися і вирішувати конфлікти в родині. І, звісно, дуже хочемо видати «Паперового тата» — історію про дітей військовослужбовців, які дорослішають, поки їхні батьки захищають Україну. Є й інші задуми, але поки вони надто сирі, щоб про них говорити.

Моя глобальна мета — розширити напрям дорослої психотерапевтичної літератури, щоб українські терапевти мали ширший вибір фахових аналітичних текстів рідною мовою. Особливо радію, що невдовзі ми видамо книжку «Покинутість і самовідчуження» — унікальну терапевтичну працю, що пропонує співчутливий погляд на людей із нарцисичними порушеннями. Книга вже доступна для передзамовлення.

Ви одночасно очолюєте видавництво і громадську організацію «Важливі», проводите психологічні консультації, ведете блог і виховуєте двох дітей. Як вам вдається все це поєднувати?

Я людина з трьома роботами [психотерапевтка], і це, звісно, не дуже здорова ситуація. А якщо серйозно, зараз усім важко, особливо в Києві після трьох останніх місяців, коли ніби відкрився пекельний портал.

Останнім часом я часто згадую метафору  — «убивство душі». Це коли всередині помирає все хороше, зникають надія і віра в те, що варто кудись рухатися. Так зараз і відчувається життя — ніби в тобі щось убивають. Доводиться свідомо докладати зусиль, щоб відновлюватися, захищати себе і не втрачати надії. Чарівного рецепту немає, але мене підтримує рутина: сон, їжа, прогулянки, спілкування, мистецтво і обов’язково власна психотерапія.

Раз на місяць, а іноді й частіше, мені здається, що вже немає сил і треба закривати видавництво. Глобально нічого страшного від цього не станеться — книжкова галузь не помре, хтось із видавців підхопить нашу роботу. А потім я думаю: ще ось цю книжечку закінчимо — і подивимося. Потім видамо ще одну, за нею — наступну, а там вже й настане весна.

Ольга Товпеко з сімʼєю.
Ольга Товпеко з сімʼєю. Photo: olga_tovpeko / Instagram
Yellow Blue

Стежте за Yellow Blue Facebook, Linkedin, Instagram, X, Threads і Bluesky

Читати далі