Маріуполець Руслан Чигрин відкрив Buzok Flowers у Нью-Йорку. Тепер його квіти — на подіях Netflix і Селени Гомес. Інтерв’ю

Про захоплення флористикою та переїзд до Нью-Йорка

Руслане, як ви сформували своє естетичне бачення? Воно було з вами завжди чи ви свідомо розвивали смак та надивленість?

Надивленість — основа професійного зростання у сфері флористики та декору. Соціальні мережі, сайти відомих гравців на цьому ринку — усе, що допомагає тренувати візуальне мислення, стало мені в пригоді. Але водночас я розумію, що моє вміння побачити цілісну картину — це все ж таки мій талант. У магазині хтось дивиться на підсвічник і проходить повз. А я вже знаю, як він «заграє» на вечері. Навіть якщо він має досить посередній вигляд на перший погляд. Або ж стоїть багато квітів, але я одразу бачу, які саме потрібні мені для конкретного букета. Це не випадковий вибір, а чітке бачення.

Чому ви вирішили переїхати до Нью-Йорка, а не залишитися в Іспанії?

Я зрозумів, що в Європі мій підхід до декору не такий актуальний. Тут для свят та весіль частіше просто обирають гарну локацію — замок чи віллу — і не витрачаються на оформлення. У США індустрія івентів більш розвинена, з акцентом на те, щоб вразити. Спершу я не планував їхати в Америку, але друг запропонував допомогу з програмою U4U — і я вирішив, що це мій шанс.

Як розпочиналося ваше життя після переїзду до США?

Спочатку друзі прихистили мене на тиждень. Потім я зустрівся з товаришем, який в Україні також працював у сфері івентів. У Нью-Йорку є сильне українське ком’юніті, і новоприбулі отримують велику підтримку: люди активно діляться інформацією та допомагають одне одному. Головною складністю була оренда житла без кредитного рейтингу. Проте ми з приятелем і ще одним хлопцем об’єдналися та орендували трикімнатну квартиру. Такі квартири дуже важко здати, тож рієлтори пішли нам назустріч і погодилися на оренду без кредитного рейтингу та купи інших документів.

Коли ви почали працювати?

Я майже одразу влаштувався менеджером у квітковий салон, власницею якого була українка. Проте, як і раніше, я також створював квіткові композиції, розробляв концепції, знімав контент для соціальних мереж, добирав підрядників. Хоча мій рівень англійської був посереднім, у спілкуванні з клієнтами допомагала колега-українка. Паралельно, за рекомендаціями мене знаходили люди, і я виконував поодинокі приватні замовлення вдома: замовляв квіти під конкретні запити, складав композиції у своїй квартирі. Це Нью-Йорк — тут у багатьох підприємців на старті спальня перетворюється на робоче місце.

Як ви заявили про себе в Нью-Йорку?

У жовтні 2022 я просто створив інстаграм-сторінку Buzok Flowers і почав активно викладати туди фото своїх замовлень. Їх було небагато, але я публікував регулярно. Замовляли букети, оформлення невеликих івентів. Здебільшого працювало сарафанне радіо і реклама в інстаграмі моїм коштом. Коли замовлень стало більше, з’явилася потреба офіційно виставляти рахунки. В січні 2023 я зареєстрував LLC і змінив основне місце роботи на суто американський магазин квітів. Хотів подивитися, як працює флористичний бізнес в американців. Мені тоді платили $21 за годину.

Чим відрізнявся суто американський підхід, і чого вам вдалося навчитися з цього досвіду?

Там усе працювало за принципом McDonald’s — просто, стандартизовано, прогнозовано. По-перше, у кожного працівника є своя зона відповідальності. Якщо ти флорист — ти не їдеш на доставку і не приймаєш замовлень, як це відбувається в Україні. По-друге, уся підготовка планується заздалегідь: букети мають рецепти, до них заготовлені квіти, коробки, листівки. І по-третє, швидкість та злагодженість — все пакується як на конвеєрі, клієнт отримує продукт без затримок. У цей період сторінка Buzok Flowers стрімко розвивалася — замовлень ставало дедалі більше. В серпні 2023 року я вирішив піти з салону і зосередитися на власному бізнесі.

До речі, чому ви обрали саме назву Buzok? Вона звучить дуже по-українськи й, здається, не надто зрозуміла американській аудиторії?

Звісно, вона означає бузок українською. Але в американському сленгу є слово buzz — щось класне, кайфове, а ok — це просто згода. І в результаті вийшло поєднання, яке водночас звучить по-українськи, але зрозуміле для американців.

Як ви перейшли від домашніх замовлень до власної студії?

У мене були замовлення на оформлення весіль, які спочатку я виконував вдома. Одного дня я прогулювався по Flower District і побачив напис: «Здається студія». В ній вже було все: і величезний холодильник для квітів, і спеціальне обладнання — відра, стіл, склад. Раніше там також працював флорист. Великих замовлень ставало дедалі більше, тож я на свій ризик наважився на оренду. Партнером у бізнесі став мій друг Володимир, який також родом із Маріуполя. Тож 22 вересня 2024 року ми заїхали в студію й почали працювати там.

Ви працюєте вдвох. Ваш партнер Володимир не прагне публічності — ви є обличчям Buzok. За яким принципом поділені обов’язки?

Я відповідаю за творчість — концепції, ідеї, роботу з квітами, оформлення, пошук фрилансерів-флористів, підрядників для декору. Володимир — співзасновник компанії. Він виконує адміністративну та документальну частину.

Скільки коштувала оренда і вхід у бізнес?

Коли ми почули ціну — були дуже приємно здивовані. За 1000 квадратних футів лише $4 000 на місяць. Для Манхеттена — досить прийнятно. В цілому, на старт знадобилося близько $30 000, які ми заробили, вже живучи в США.

Ви позиціюєте Buzok як український бізнес у Нью-Йорку, чи вже як американський?

Як американський із українським корінням. У цьому і є наша відмінність — ми надаємо унікальний український сервіс американцям. У США люди не надто заморочуються. Якщо клієнт замовив квіти на івент, то часто їх просто привезуть, поставлять десь, і бармени або офіціанти самі рознесуть. Як — то уже інакше питання. А ми приїжджаємо на локацію самі, встановлюємо все — щоб кожна деталь мала такий вигляд, як у презентації. Це наш стандарт — та водночас можливість сфотографувати потім і створити якісний контент.

Перед якими труднощами ви постали, відкриваючи флористичний бізнес у Нью-Йорку?

Найголовніше — велика конкуренція. В Америці готелі та ресторанні групи зазвичай мають довгострокові контракти з флористами — на рік, п’ять, а інколи навіть на двадцять років. Наприклад, у The Plaza Hotel, де знімали «Сам удома», контракт із флористом підписують на десятиріччя. Щоб пробитися, потрібно або мати унікальний сервіс, або демпінгувати в ціні, а це не дасть втриматися на плаву.

Тож як ви адаптувалися до такої системи?

Ми знайшли свою нішу: камерні події. Це вечері та бранчі на 20–30 гостей, дні народження, маленькі весілля та бренд-презентації. Там замовники відкриті до креативу, а не просто хочуть «гори квітів» як на класичних весіллях. Мені ближче такий підхід.

Як саме вдається вирізнитися на тлі конкурентів?

Я маю великий досвід і не просто доставляю квіти, а допомагаю із загальним виглядом івенту, хоча це не моя справа: звертаю увагу на деталі, консультую декораторів, підказую, як покращити атмосферу. Це створює довіру й формує пул постійних клієнтів. Американці зазвичай роблять прості, функціональні букети — «щоб було». У них усе зав’язано на швидкості й вартості: один букет — 10 хвилин. У студії ж кожна композиція — це дизайнерська робота. Один букет я можу створювати до 40 хвилин.

Про клієнтів

Які бренди чи гучні імена вже зверталися до вас по оформлення подій?

Ми працювали з Netflix — оформлювали їхню новорічну вечірку через підрядну агенцію. Також робили квіти для презентації косметичного бренду акторки та співачки Селени Гомес. Серед постійних клієнтів — двозірковий ресторан Michelin Atomix.

Як саме ці замовники знаходять вас?

Переважно — через інстаграм. Їхні менеджери пишуть нам напряму або на пошту. У випадку з Netflix — на нас вийшла продюсерська агенція, із замовленням для Гомес — домовлявся її менеджер.

Які бюджети таких проєктів?

Netflix-проєкт становив близько $8 000 — це були барні й коктейльні композиції. Вартість залежить від масштабу, але для флористичного оформлення це вже вагомий кейс.

Хто ваш основний клієнт — українці чи американці?

Букети здебільшого замовляють українці та клієнти з пострадянського простору. Івенти — майже завжди американці.

Чи стикалися конкретно ви з ворожою реакцією аудиторії на вашу творчість у соціальних мережах?

В Америці дуже гостро відчуваються політичні та релігійні контексти, зокрема палестино-ізраїльські відносини. У нашій аудиторії, яка, з одного боку, здебільшого американська, але охоплює багато людей із мусульманських країн, була певна реакція на публікацію фото єврейського весілля — близько 80 осіб відписалися від нас за один день.

Для нас це була просто гарна історія і красиві знімки, які ми хотіли показати як приклад якісної роботи. Однак ми зрозуміли, що не всі сприймають фото нейтрально. Проте ми ухвалили рішення не уникати таких публікацій. Ми не можемо відмовлятися від роботи з клієнтами через їхню віру чи походження — наш бізнес базується на якості сервісу для будь-яких замовників, незалежно від релігії, національності чи культури.

Хто є вашою ключовою аудиторією? Це приватні замовники, корпоративні клієнти, івент-агенції? Як розподілений основний пул клієнтів?

Основна частина нашої аудиторії — це приватні замовники, зокрема наречені, які знаходять нас через інстаграм. Саме вони звертаються і часто самі пропонують своїм івент-агентам співпрацювати з нами.

Щодо івент-агенцій, це досить закрита система. Багато з них мають уже перевірених підрядників і неохоче відкриваються для нових партнерів. Івент-організатори звикли відповідати за весь процес і підрядників. Тому не хочуть брати на себе ризик працювати з новими флористами. Втім, коли бачать наш підхід і якість сервісу, змінюють свою думку і навіть самі звертаються до нас із пропозиціями про співпрацю.

Крім того, у нас є стабільні партнери серед ресторанів: коли до них звертаються клієнти з проханням організувати подію, вони рекомендують саме нас. Ми є офіційним флористом цих закладів і відповідаємо за всі івенти, що відбуваються на їхній території.

Отже, умовно розподіл клієнтів має такий вигляд: близько 70% — це приватні замовники (наречені), 20% — рекомендації від ресторанів і 10% — співпраця з івент-агенціями. Проте ми активно працюємо над розширенням партнерської бази.

Скільки у вас постійних ресторанів-клієнтів?

Зараз ми співпрацюємо із трьома ресторанами. Один із наших ключових партнерів — ресторан Atomix у Нью-Йорку, який має дві зірки Мішлен. Другий — Naro, розташований у Рокфеллер-центрі, і третій — ACRU, що міститься в самому серці Сохо. Ми робимо для них квіткове оформлення подій і працюємо з клієнтами, які замовляють букети через ці заклади.

Щодо корпоративного сегменту, ми обслуговуємо кілька елітних житлових комплексів, де квіти щотижня замовляють для лобі та конференц-залів. Наразі таких будівель у нас три.

Зараз доволі поширене спостереження, що поведінка клієнтів щодо українських бізнесів за кордоном змінилася: спочатку співчували та підтримували, а тепер іноді показово ігнорують чи дратуються. Ви відчули це на вашому бізнесі?

Так, це реалії, які ми відчуваємо на собі. Спочатку справді була велика підтримка українських бізнесів і українців у світі. Хвиля солідарності. Але з часом, як і у будь-якому суспільстві, з’явилася втома і навіть роздратування. Часто можна почути: «Ми даємо вам багато грошей — а ви забираєте наші робочі місця».

Проте варто зазначити, що ми особисто не отримали жодної фінансової допомоги: ми все створили самі, власними силами та ресурсами. Найбільше, що ми отримали — це дозвіл на роботу в США (work authorization). Це дало можливість легально працювати. Жодних грантів чи прямих фінансових вливань ми не мали. Ми відкрито позиціюємося як український бренд і не приховуємо свого походження.

Чи справді американський клієнт більш жадібний ніж український?

Американські клієнти рахують свої гроші — і це помітно одразу. Вони хочуть бачити повну прозорість: кожна позиція у кошторисі має бути відкритою, без прихованих деталей. При цьому їх не цікавить, скільки саме квітів піде на композицію — достатньо просто показати, які будуть використані. Це загальна тенденція ринку.

Навіть у повсякденному житті, наприклад, купуючи каву в Starbucks, вони можуть сказати: «Це дорого». Для них квіти — це радше приємність ніж потреба. Вони ретельно зважують, чи є потреба в цьому замовленні.

Чи приходять до вас у студію клієнти з вулиці, щоб купити букет просто так?

Зайти, звичайно можна. Якщо у нас є квіти в наявності — звісно, ми не відмовляємо. Але в Америці культура walk-in клієнтів не достатньо розвинена. Всі здебільшого працюють на замовлення, і переважна більшість продажів — онлайн або через домовленість з івент-агенціями.

Тримати студію з відкритим входом — це більше про імідж і «самомилування». Насправді для бізнесу це не критично, бо клієнти хочуть швидко і зручно замовити доставку, а не ходити по магазинах. Ми маємо адресу, на гуглі нас можна знайти, іноді люди заходять, але рідко — кілька разів за весь час. Тому, якщо хтось планує флористичний бізнес у Нью-Йорку то можна працювати й зовсім без фізичного салону, організовуючи процес з дому або зі складу.

Про гроші

Коли бізнес вийшов на самоокупність і почав приносити дохід?

Майстерня у нас з’явилася у вересні 2024, тому ще рано говорити про річну динаміку. Поки що всі прибутки реінвестуємо в розвиток.

Який середній чистий дохід студії на місяць?

Станом від вересня 2024 дохід дає нам змогу покрити витрати на оренду студії, зарплати й базові витрати.

Яка частина бюджету йде на закупівлю квітів, яка — на оплату праці, студії, матеріалів типу паперу чи тканин для оформлення?

Якщо це проєкт, то приблизно третина бюджету — це квіти. А якщо це букети, то на квіти йде близько половини бюджету.

А яка у вас маржинальність? Наприклад, на букети — яку частку собівартості займають квіти, тканини, декоративні елементи?

Ми зараз закладаємо коефіцієнт 2.

Від чого є найбільша частка доходу?

Найбільші доходи, звісно, ми отримуємо від B2B-сегменту, не від продажу букетів.

Яка вартість оформлення весілля, наприклад?

Середній івент на 10 столів і 200 гостей, оформлений квітами (арка, букети нареченої та подруг, оформлення столів), становить близько $10 000. Якщо потрібні додаткові елементи — фотозони, квіткові доріжки, підвісні композиції — ціна суттєво зростає.

А скільки проєктів у вас зазвичай на місяць?

Зараз у нас 2 невеликі проєкти на тиждень — це можуть бути вечері чи дні народження на 20-30 осіб — і один великий на місяць: весілля або якийсь масштабніший івент.

Про квіти

Ваші смаки у флористиці та оформленні змінилися за час еміграції? Що надихає сьогодні?

Спочатку мене надихав сам Нью-Йорк — його ритм, стиль, архітектура та різноманіття. З часом натхнення почало надходити з подорожей і самої роботи. У цій професії потрібно багато їздити. Ідеї народжуються і через виклики: американська система дуже прямолінійна, тож доводиться шукати нестандартні рішення, щоб пояснити, що «мені потрібно інакше».

Де ви купуєте квіти? Як часто відбуваються закупівлі і який відсоток списання?

Ми замовляємо квіти з міжнародних аукціонів — вони приїжджають із різних куточків світу: Нідерланди, Еквадор, Африка. Основне базове постачання надходить щопонеділка — цього достатньо для ритейлу та стандартних замовлень. Але оскільки наші букети персоналізовані, ми постійно підкуповуємо додаткові квіти у місцевому Flower District, який розташований поруч із нашою студією. Це дає змогу оперативно реагувати на побажання клієнтів і бути гнучкими.

Стосовно проєктів, таких як весілля, — у США все планується заздалегідь, тому ми маємо час зробити замовлення потрібного асортименту. Замовляємо зазвичай так, щоб квіти прийшли за 2–3 дні до події: за цей час вони «напиваються» водою, розкриваються — і готові до використання.

Ви працюєте з сезонними квітами чи використовуєте постійно одні й ті ж?

Сезонність квітів, звичайно, є. Вони просто надходять залежно від пори року. Особисто для себе я люблю іноді поїхати на квіткові ферми. Наприклад, сезон жоржин у вересні — і ми замовляємо жоржини саме на місцевих фермах, не з-за кордону.

Квіти у вас стоять просто у воді? Які є особливості довгого зберігання?

Так, квіти зберігаємо у воді, але з урахуванням певних флористичних нюансів. Наприклад, хризантеми стоять у спеціальних сіточках, щоб повільніше розкривалися, а піони — закритими. Троянди іноді тримають без води 3-4 дні, щоб уповільнити їхнє зростання, а перед заходом ставлять у воду для «наповнення» та розкриття. Ці особливості допомагають контролювати стан квітів.

Основна причина, чому квіти можуть зберігатися довше — це наявність спеціального флористичного кулера з регульованою температурою, де процеси розкриття квітки уповільнюються. У домашніх умовах квіти так довго не стоять.

Чи додаєте ви у воду для квітів спеціальні речовини — порошки та розчини?

Раніше ми використовували підживлення «Кризал» — спеціальний порошок, що підтримує свіжість. Однак зараз відмовилися від нього. Якщо квітка звикає до цієї домішки, їй потрібна постійна підживка, а в реальності більшість людей після першого разу замінюють розчин на звичайну воду. Через це квіти швидко в’януть. Ми тримаємо квіти у холодильнику в звичайній воді, що забезпечує їм 3-4 дні життя за таких умов.

Що відбувається із залишками квітів? Як ви їх утилізуєте?

Якщо це проєкт, то ми стараємося використати всі квіти, бо вони вже закуплені і їх шкода викидати. Ми можемо додатково поставити квіти у вбиральні або інші зони. Загалом ми завжди намагаємося додати більше квітів у композиції. Тож викидаємо вкрай мало — це радше виняток.

З усього, що залишається і ще можна використати, я або роблю щось для контенту, або надсилаю букет інфлюенсеру просто. Бо я розумію, що наприкінці тижня ці квіти вже навряд чи хтось купить. Ми навіть чіпляємо QR-коди, щоб люди бачили наші букети та ділилися цим у соцмережах. Так популяризуємо наш проєкт і максимально використовуємо квіти.

На умовах фрилансу ви співпрацюєте здебільшого з українськими флористами?

Так. Українці мають сильне стилістичне бачення й працюють на результат, а не на години. Їм важливо, щоб було гарно. Замовляти хорошого українського флориста потрібно за декілька місяців наперед. Всі вони на вагу золота.

Чи є у вашому творчому методі українські мотиви?

Ні, ми працюємо в межах глобальних трендів — те, що актуальне зараз у світі, популярне і в США, і в Україні. Якщо клієнт просить зробити щось «з українським акцентом», звісно, можемо додати елементи айдентики.

Чи не виникають труднощі з доставкою таких дизайнерських букетів через ризик пошкодження?

Так, постійно. Зараз я шукаю баланс між якістю і логістикою: наприклад, більш свідомі доставки та варіанти трохи компактніших букетів, які не втрачають у стилі, але підходять для стандартної доставки. Однак, у Нью-Йорку аудиторія настільки різноманітна, що кожна студія може знайти свою нішу — і клієнтів, які саме такий нестандартний підхід і цінують.

На сайті ви пишете, що ваш стиль лежить на перетині дизайну, флористики та субкультури. Що це означає на практиці?

Ми додаємо елементи з останніх тенденцій у світі моди, з фешн-показів. Субкультура — це такі люди, які розуміють нові тренди, мають свій стиль. Наприклад, хіпстери — я так їх умовно називаю — які мають інший вигляд, нестандартний. Вони не правлять світом, але точно рухають його вперед. Це люди, що є в трендах, у виданнях, у компаніях, котрі створюють концепції. Ми намагаємося працювати саме для таких клієнтів.