Українська оборонка розвивається, а інвестувати в неї можете навіть ви. Розповідаємо, як це працює

Перша хвиля розвитку оборонних технологій почалась у 2014 році, після російської окупації Криму та початку війни на Донеччині. Тоді з’явилися перші виробники:

• Ukrspecsystems — 2014 рік. Українська defense-tech компанія, що розробляє та виробляє безпілотні авіаційні комплекси.
• DeViRo — 2014 рік. Український виробник безпілотних систем, найбільш відомий розвідувальним комплексом «Лелека-100» та ударно-розвідувальним комплексом «Булава».
• Athlon Avia — 2014 рік. Український виробник розвідувальних БпЛА «Фурія», які використовують для розвідки, виявлення цілей і коригування артилерійського вогню.
• Roboneers — компанію зареєстрували у 2017 році, але на волонтерських засадах вона працювала ще з 2014-го. Розробляє наземні роботизовані комплекси, дистанційно керовані бойові модулі та БпЛА для розвідки, логістики, евакуації і бойових завдань.

Сьогодні ці компанії — одні з найбільших у своїх категоріях: з початку повномасштабної війни їхні доходи зросли в десятки разів. Наприклад, дохід DeViRo виріс із 80,4 млн гривень у 2021 році до понад 7,5 млрд гривень у 2024-му. Цифр за останні два роки у відкритих джерелах немає, та оскільки модельний ряд DeViRo розширився ― можна припустити, що доходи будуть зростати й далі.

Друга велика хвиля розвитку оборонно-промислового комплексу почалася після повномасштабного вторгнення. Значна частина ініціатив йшла знизу вгору: багато оборонних компаній виросли з волонтерських команд, які згодом зареєстрували бізнес. Через це культура ведення бізнесу в українській оборонці відрізняється від західної. Наприклад, новоствореним компаніям часом ніяково говорити про прибуток, адже вони починали з бажання допомогти армії. Відрізняється від західної і роль благодійних організацій. Деякі українські фонди мають право купувати летальну зброю, як-от фонд «Повернись живим» — він купує для Сил оборони міномети, кулемети, бронетехніку та інше озброєння.

Розвиток оборонної сфери також підтримувала держава. Відбулася дерегуляція, змінювалися правила роботи ринку та з’являлися нові майданчики для розвитку компаній. У 2023 році створили Brave1 — державний кластер при Міністерстві цифрової трансформації України. Він видає гранти на розробки, організовує заходи для знайомства виробників з інвесторами та допомагає шукати інноваційні рішення. Серед пріоритетів, зокрема, розробка реактивних перехоплювачів для протидії російським реактивним дронам.

Як можна інвестувати в українську оборонку

Історично інвестиції не були популярними серед українців. Замість акцій умовної компанії Apple люди частіше купували квартиру — зрозумілий актив, що не потребує спеціальних знань про фондовий ринок. Так само було і з оборонкою. Приватний капітал почав активно заходити в цю сферу лише після початку повномасштабної війни. Уже 2022 року українська оборонна галузь залучила близько $50 млн. У 2026-му очікують, що обсяг інвестицій сягне $8,5 млрд.

Для приватних інвесторів є кілька способів вкласти гроші в оборонну галузь. Можна купувати акції компаній через фондового посередника, наприклад Interactive Brokers, придбати сертифікати інвестиційного фонду Inzhur MilTech або інвестувати разом з іншими людьми через Defence Builder.

Фонд Inzhur MilTech запустила інвестиційна компанія Inzhur у травні 2026-го року для фінансування оборонної компанії Vyriy Industries. Інвестор купує сертифікат фонду, а фонд на залучені гроші купує корпоративні облігації Vyriy. Компанія використовує ці кошти, щоб розширити виробництво і розробити нові продукти. За перший рік інвесторам обіцяють до 25 відсотків доходу в гривні. Щоб вкластися у фонд, достатньо придбати його сертифікат — мінімальна сума становить 1 000 гривень. Від початку кампанії фонд уже залучив таким способом 1,2 млрд гривень, а сертифікати придбали понад 27 тисяч людей.

Інший варіант — Defence Builder. Це українська програма для оборонних стартапів, яку у 2024 році створили Sigma Software, Київська школа економіки та Buntar Aerospace. Вона допомагає компаніям розвивати їхні розробки, випробовувати їх і шукати інвесторів. У 2026 році Defence Builder також запустила власний фонд для інвестицій в українські оборонні компанії. Він працює за принципом синдикативних інвестицій: кілька людей об’єднують гроші та разом вкладають їх в один проєкт. Мінімальний внесок — $1 000. Серед напрямів, у які інвестує Defence Builder, — системи ППО, дрони, РЕБ, технології розмінування, штучний інтелект s автоматизація.

Ще один спосіб — купувати акції компаній через фондового посередника. Для української оборонки цей варіант поки що обмежений, але він дає можливість інвестувати в окремі українські компанії через закордонні біржі.

Один із таких прикладів — Swarmer. Це українська defense-tech компанія, яка розробляє програмне забезпечення для координації автономних безпілотників. У березні 2026 року Swarmer провела IPO — вперше запропонувала свої акції широкому колу інвесторів — і почла торгуватися на американській біржі Nasdaq.

Після виходу на біржу компанія продовжила розширюватися. У вересні 2026 року Swarmer домовилась про придбання Ratel Robotics — українського виробника наземних роботизованих машин. Ratel розробляє безпілотні наземні машини для логістики, евакуації, розвідки, розмінування та інших завдань. Максимальна вартість угоди може становити $224 млн.

Цей кейс також показує, що відсутність розвиненого фондового ринку в Україні не є критичною проблемою для оборонних компаній, каже Yellow Blue Дебора Фейрлемб, співзасновниця Green Flag Ventures. Її фонд був одним з інвесторів Swarmer.

За словами Фейрлемб, для будь-якого бізнесу важливо мати доступ до великого ринку капіталу. Навіть якби український фондовий ринок був розвиненим, за масштабом він не зміг би конкурувати з американським.

«Це був надзвичайно успішний запуск для всієї екосистеми. Він довів, що на ринку є велика зацікавленість українськими стартапами», — каже Фейрлемб про вихід Swarmer на Nasdaq. За її словами, компанія продовжить розвиватися та шукати нові партнерства.

Як інвестор обирає стартап

Знайомство стартапів з інвесторами часто починається з нетворкінгу. За словами Дебори Фейрлемб, це один із найважливіших способів знайти інвестиції. Для цього існують спеціальні майданчики та заходи, які організовують Brave1 та інші учасники ринку.

Після знайомства інвестор оцінює стартап. Зокрема, дивиться на технологічну готовність продукту. Green Flag Ventures, наприклад, працює з командами, які мають рівень TR-7. TR — це шкала з дев’ятьох рівнів, яка показує, наскільки готова технологія до використання. На першому рівні існує лише опис ідеї, а на дев’ятому продукт уже готовий до серійного виробництва. TR-7 означає, що компанія має прототип, який уже протестували в реальних умовах.

Далі інвестори оцінюють команду: чи здатна вона не лише виробляти й продавати продукт в Україні, а й виходити на закордонні ринки.

«Дуже складно продавати продукцію оборонних технологій за межами України, не тільки для українців, але і в цілому. Це дуже конкурентне і тісне середовище. Тому ми дивимося на команди, які, як ми думаємо, зможуть керувати цим процесом», — каже Фейрлемб.

Після цього експерти фонду перевіряють продукт і його перспективи. Зокрема, вони залучають західних військових і фахівців у конкретних сферах. Серед основних питань:

• Чи працюватиме технологія на глобальному ринку, а не лише в Україні?
• Чи відповідатиме вона технологічним вимогам країн НАТО?
• Чи існує ринок для цього продукту за межами України?

Якщо стартап проходить цю оцінку, починаються переговори про умови інвестицій. За словами Фейрлемб, вони можуть тривати до двох місяців.

Паралельно інвестор перевіряє документацію та фінанси компанії. Потім до процесу долучаються юристи. Юридичне узгодження може зайняти ще три-чотири тижні. Коли всі умови погоджені, чек на суму інвестицій можуть виписати вже наступного дня, каже Дебора Фейрлемб.

Як це відбувається, можна побачити на прикладі Zmiyar. Компанія починала без зовнішніх інвестицій. Перші гроші Віктору Шаповалову, засновнику Zmiyar, дали друзі та друзі друзів.

До повномасштабної війни Віктор мав досвід у сфері мікроелектроніки. У 2022 році до нього звернулися знайомі військові, які знали про його досвід у створенні мікросхем. Вони розповіли про проблему: військовим бракувало якісних плат ініціації для дронів. Гроші друзів і друзів друзів дали змогу створити перші тестові вироби і почати виробництво. Прибуток компанія вкладала в подальше розширення.

Згодом Zmiyar почав розвивати інші напрями. Так з’явилася ідея розумних підривачів для мін. Вони можуть у режимі реального часу передавати інформацію про свій стан, створювати карту мінування і дистанційно підриватися.

Коли компанія вже мала продукт, Шаповалов почав шукати зовнішні інвестиції. З першим інвестором він познайомився на одному із заходів Brave1. Після цього почалися переговори. Паралельно він брав участь у програмах для стартапів, де презентував свою розробку потенційним інвесторам.

У березні 2026 року Zmiyar залучив близько $512 тисяч інвестицій. Гроші використали для випробувань системи в бойових умовах, збільшення виробництва, отримання офіційного коду НАТО для продукції та подальшої розробки технології.

Але навіть після того, як інвестор вирішив вкласти гроші, Zmiyar чекав на них ще пів року, каже Шаповалов. Найбільше часу забрали договори, перевірка компанії, її фінансів і документів, а також юридичні та безпекові питання. «При створенні стартапу треба існувати так, ніби інвесторів і залучення коштів не існує», — каже Шаповалов. Ось що він радить молодим командам:

• Не розраховувати на інвестиції і концентруватися на продукті. Інвестиції варто розглядати передусім як спосіб масштабування та виходу на нові ринки.
• Інвестори дивляться на компанії, які вже мають певну історію успіху. Спочатку варто показати, що продукт працює, а вже потім шукати зовнішні кошти.
• Прибуток від продукції дає змогу зберігати більший контроль над компанією. Залучення інвестицій означає, зокрема, необхідність звітувати перед інвесторами.