«Ми допомагаємо людям із ампутаціями долати фантомний біль за допомогою віртуальної реальності». Українська компанія створила VR-тренажер для реабілітації

Розкажіть трохи про Advin Global. Як і коли ви заснували компанію? Чим вона займалась до того, як почала розробляти власні продукти?

Ми з партнерами заснували Advin Global у 2017 році. Тоді технології доповненої та віртуальної реальності були мінімально поширені в Україні, але попит на це був — зокрема, для маркетингових компаній і брендів. Тож вирішили, що це гарне поле можливостей для розвитку.

Спочатку ми створювали проєкти для інших компаній — Visa, ПриватБанк, McDonald’s, De Longe, Tefal, Coca-Cola тощо. Переважно маркетингові, але були й програми для навчання працівників на виробництві.

Із 2017 року ми втілили понад 250 проєктів, а серед замовників, крім приватних компаній, були й державні організації. Наприклад, минулого року ми спільно з Офісом президента розробили комунікаційну VR-кампанію для Саміту миру в Швейцарії. Зробили відео для делегатів з оглядом на 360 градусів, тривалістю 3,5 хв. Вони надівали окуляри віртуальної реальності та бачили, як маленька дівчинка з Ірпеня показувала їм свій зруйнований будинок, дитячий садочок і майданчик.

Інший проєкт — «Київщина. Місця Пам’яті». У Бородянці, Ірпені, Бучі й на Романівському мосту ми поставили дзеркала доповненої реальності, які переносять людей у 2022 рік і показують усі ті жахливі події, що відбувалися під час російської окупації Київщини.

Після початку повномасштабного вторгнення ми продовжили робити проєкти на замовлення, але також почали розробляти власні продукти на базі VR та AR. Першим став VRNOW — тренажер для реабілітації пацієнтів із ампутаціями та обмеженнями опорно-рухової системи.

Чому ви вирішили створювати власний продукт саме у медичній сфері?

Із 2022 року гостро відчувається потреба у продуктах, які тут і зараз допоможуть у реабілітації людям, що втратили кінцівки. Чим довше триває повномасштабна війна, тим більше стає таких людей: на кінець 2024 року в Україні було, за різними оцінками, від 60 тисяч до 120 тисяч людей із ампутаціями. Більшість із них спричинені війною.

У понад 85% таких пацієнтів виникає фантомний біль — він сильний, і від нього майже немає порятунку. Один із основних методів лікування, який існує сьогодні в світі, — дзеркальна терапія. Її використовують вже десятки років, але, як свідчить досвід лікарів і пацієнтів, ця методика застаріла і малоефективна.

Тому ми вирішили створити VRNOW. Завдяки спеціальному режиму він допомагає пацієнтам із ампутованими кінцівками боротись із фантомним болем. Але також його можна використовувати і для лікування інших опорно-рухових обмежень — наприклад, після інсультів чи мінно-вибухових травм.

У чому унікальність вашої розробки та спеціального режиму, про який ви казали?

Пацієнт надіває окуляри віртуальної реальності, на його тіло кріплять спеціальні трекери — до п’яти штук. Також у кімнаті встановлюють дві сенсорні панелі, які окреслюють межі приміщення у віртуальній реальності.

Далі у VR-середовищі система створює повноцінну цифрову копію тіла з урахуванням зросту та ваги — фактично 3D-аватар, який точно відтворює рухи. Єдина різниця: кінцівка у віртуальній реальності не ампутована, людина бачить себе з цілою рукою чи ногою, і відчуває це віртуальне тіло як своє. Цей режим у нашій розробці називається Virtual Limb, він і є ключовим елементом у терапії фантомного болю.

У віртуальній реальності пацієнт може грати у футбол ногами, яких немає, або брати предмети рукою. У програми є чотири середовища: дві кімнати, кухня та спортивна зала. Ми також розробили понад 50 вправ для тренування м’язів, рухливості та координації.

Головна відмінність нашої розробки від дзеркальної терапії — активна взаємодія. Пацієнт не просто спостерігає, а занурюється у процес, рухає ампутованою кінцівкою. Деякі пацієнти казали, що відчували руки та ноги майже так, як до ампутації. Це і є суть імерсивної технології: вона дозволяє повністю зануритися в середовище й завдяки цьому зменшити рівень фантомного болю.

Тобто віртуальна реальність краще дурить мозок, ніж дзеркало?

Так, абсолютно.

Ефективність віртуальної реальності при лікуванні фантомного болю — це ваша гіпотеза, яку ви перевірили на практиці, чи це вже визнаний у світі факт?

У США провели низку досліджень і пілотних проєктів, які підтверджували, що віртуальна реальність може допомагати долати фантомний біль. Ми спиралися на ці напрацювання й зібрали власну команду з понад 30 висококваліфікованих фахівців — 3D-моделерів, інженерів, розробників VR-технологій, художників, що створювали віртуальну реальність, менеджерів. Також залучати науковців і лікарів — вони допомагали формувати вправи й методики.

У світі існують лише кілька продуктів, які точно відтворюють рухи тіла через 3D-аватар. Вони належать багатомільярдним компаніям, що створюють ігри на кшталт Half-Life. Наш продукт поєднує кінематику тіла людини у віртуальній реальності з унікальними медичними сценаріями та середовищами. Саме це робить його неповторним.

Ми почали тестувати тренажер наприкінці 2022 року — відтоді терапію на ньому пройшла вже понад тисяча пацієнтів. Результати показують стабільне зменшення фантомного болю.

Із ким ви співпрацювали під час тестування VRNOW?

Ми працювали й продовжуємо працювати з клінікою «Шлях до здоров’я» у Дніпрі. Це реабілітаційний центр із великою базою пацієнтів і висококваліфікованими спеціалістами: фізичними терапевтами та фахівцями з фізичної та реабілітаційної медицини. Вони постійно в пошуку нових рішень і підходів до реабілітації, тож ми швидко знайшли спільну мову. Також ми тестували деякі технологічні гіпотези у клініці «Адоніс» — і там досі використовують VRNOW для реабілітації пацієнтів.

Деякі лікарі, з якими ми співпрацюємо, навіть виступають на конференціях із кейсами використання VRNOW у своїй практиці.

У скількох відсотків пацієнтів рівень фантомного болю після занять на вашому тренажері дійсно зменшується? Скільки для цього потрібно сеансів, як ви це оцінюєте?

Точної статистики у нас поки немає, бо дані вдається зібрати не щодо всіх пацієнтах та не у всіх лікарнях. Але з того, що ми знаємо: суттєве полегшення болю відчувають майже 100% тих, хто пройшов терапію, і кого вдалось опитати.

Зазвичай пацієнти проходять курс із 15–25 сеансів за період від місяця до трьох. Одне заняття триває в середньому 45–60 хвилин — залежно від рішення лікаря. До початку курсу та після рівень болю вимірюють за десятибальною шкалою. Наприклад, на початку пацієнт оцінює біль на 8–10 балів, а після курсу — на 1–3.

Реабілітацію на нашому тренажері проходили військові й цивільні, дорослі й діти. Позитивну динаміку спостерігали і у людей після інсультів, і у тих, хто має легку форму ДЦП. Хоча, звісно, є пацієнти, яким складно адаптуватися до віртуальної реальності — наприклад, через порушення вестибулярного апарату. Є й протипоказання, як-от при струсі мозку.

У скількох лікарнях України вже використовують VRNOW?

Наразі у понад 10 лікарнях — державних і приватних. Окрім тих, про які я казав раніше, — це «Охматдит», Нікопольська обласна дитяча лікарня, декілька військових шпиталів. Найближчим часом VRNOW встановлять у львівському центрі Unbroken.

Також ми вже уклали контракти з нашим дистриб’ютором про встановлення 25 тренажерів у лікарнях Києва, Одеси, Львова й Дніпра. Вони входять до переліку понад 110 лікарень, які Міністерство охорони здоров’я визначило як базові для реабілітації людей після ампутацій.

Скільки коштує один тренажер, і що входить у вартість?

Установка самого тренажера, навчання персоналу тривалістю 1–2 дні, регулярні оновлення системи й технічна підтримка 24/7 коштують ₴1,8 млн.

Тренажер купують як приватні клініки, так і державні. Але ми маємо правило: на кожні 5 придбаних тренажерів один встановлюємо безоплатно — у лікарню чи шпиталь, де немає можливості його придбати.

Попит на благодійне встановлення тренажера дуже великий. Наразі маємо понад 40 офіційних звернень від лікарень по всій Україні. Ми ретельно відбираємо, куди саме передаватимемо тренажер — проводимо внутрішнє обговорення, щось на кшталт невеликого тендера. Звертаємо увагу на кількість пацієнтів, які проходять реабілітацію в лікарні, і наскільки сильна ця потреба. Також дивимось на географію лікарні та готовність персоналу вчитися.

По суті, ви створили для свого тренажера унікальне програмне забезпечення. Чи захищали ви його юридично?

Так, ми одразу розуміли, що будемо його патентувати, адже наш головний актив — не верстати чи обладнання, а технології та програмні продукти, які ми створюємо.

VRNOW стала першою в історії України технологією, яку запатентували як високотехнологічний медичний виріб. Це був непростий і тривалий процес.

Скільки часу він тривав, із якими складнощами ви стикнулись?

Від подання заявки до того, як ми отримали патент, минуло більше за рік, зазвичай процедура триває на кілька місяців менше. Спочатку ми підготували великий пакет документів: технічні описи, креслення, результати тестувань, підтвердження функціональності, дані про програмне забезпечення тощо. Далі подавали аплікаційну заявку до Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій — він проводить експертизу, перевіряє унікальність, технічну новизну, відсутність аналогів у світі.

Ви створили софт, але звідки берете «залізо​​» — VR-окуляри, датчики?

У нас є кілька постачальників, основний — Valve. У них ми купуємо окуляри віртуальної реальності. Є ще декілька міжнародних постачальників сенсорних систем, трекерів, датчиків та іншого комп’ютерного оснащення. Проте є елементи, які ми розробляємо самостійно — наприклад, тримачі та накладки на тіло, щоб датчики правильно сиділи на пацієнтах і не заважали під час занять. Ми самі проєктували навіть тримачі для дротів під стелею.

Всі ці компоненти разом із нашим програмним забезпеченням і складають повноцінний продукт для реабілітації — VRNOW.

Скільки коштувала розробка тренажера, і який час тривав цей процес?

Ми інвестували у VRNOW понад $400 000. Розробляли майже 2 роки — з кінця 2022 до кінця 2024 року, коли тренажер вперше встановили у медзакладі для практичного застосування.

Але ми і зараз продовжуємо вдосконалювати VRNOW — додаємо нові функції, враховуючи відгуки пацієнтів, лікарів і партнерських клінік. Протягом року випускаємо щонайменше 2–3 оновлення, й це дозволяє системі залишатися технологічно актуальною.

Зараз ви продаєте VRNOW лише на внутрішньому ринку України. Чи збираєтеся виходити на іноземні?

Так, ми плануємо експорт. Серйозно задумались про це наприкінці минулого року — тоді нас запросили представити тренажер на Всесвітньому економічному форумі в Давосі. Там ми отримали Global Impact Award — нагороду, яку вручають у межах форуму за проєкти, що мають значний вплив.

Після цього міжнародна аудиторія почала звертати увагу на наш продукт. І Європа, і Америка, і навіть Азія розуміють, що український досвід надзвичайно цінний, адже тут зосереджена велика кількість пацієнтів із різними видами травм. До нас почали більше підходити на різноманітних подіях, питати контакти чи умови співпраці. Також побільшало повідомлень на електронній пошті. Нас почали запрошувати на інші міжнародні заходи. Один із останніх — Ukraine Recovery Conference у Римі.

Ми зрозуміли, що прийшов час працювати на експорт, провели дослідження та визначили три перші країни, куди хочемо продавати тренажер — Польща, Італія та Німеччина. Обрали саме їх, бо там найбільша концентрація реабілітаційних центрів, а відповідно і вищий попит на обладнання.

Що потрібно, аби вийти на ці ринки?

Три місяці тому ми подали заявки на патенти в 9 країнах Європи. Це 3 вже згадані країни і ще 6, у які хочемо заходити згодом. У кожній із них, незважаючи на те, що всі вони входять до ЄС, діє власне патентне законодавство. Ми розраховуємо, що матимемо всі патенти до кінця року.

Далі буде етап сертифікації. На відміну від патентів, вона уніфікована в усіх країнах ЄС. Тому її треба пройти лише раз — і ми зможемо офіційно постачати технологію в усі країни Євросоюзу. Паралельно вже працюємо над підписанням контрактів із локальними дистриб’юторами в Польщі, Італії та Німеччині.

Через об’єктивні причини в Україні значно більше людей з ампутаціями, ніж у ЄС. То хто буде вашими клієнтами в Європі?

Ми працюємо з усіма формами порушень опорно-рухового апарату, тому попит у Європі є — навіть попри меншу кількість людей із ампутаціями. До того ж, у Європі активно будують нові реабілітаційні центри для людей із різними видами травм чи захворювань — у тій самій Німеччині чи Італії їх уже більше, ніж в Україні. І ці центри потребують якісних технологічних рішень.

Наш тренажер може бути інтегрований не лише у медичні, але й у wellness-комплекси, а також у програми спортивної реабілітації. Потенційне поле використання доволі широке. Ми бачимо попит і розуміємо, що він буде лише зростати.

Скільки коштуватиме тренажер у ЄС?

Орієнтовна ціна становитиме €43 000. Модель така ж, як в Україні: тренажер, навчання, оновлення та технічний супровід.

Ви кажете, що вже працюєте з локальними дистриб’юторами в трьох країнах. Де ви їх шукали?

У цьому сенсі допомагають міжнародні виставки чи події, подібні до Давоського форуму або Recovery Conference. Це місця великої концентрації людей, зацікавлених в інноваційних технологіях. Точка, де сходяться інтереси бізнесу, науки й капіталу. Там можна знайти потенційних партнерів.

Також ми підписали контракти з консалтинговими компаніями, які допомагають нам заходити на місцеві ринки та знаходити дистриб’юторів. Наприклад, у нас уже є така угода в Італії. Зовсім скоро маємо зустрітися з кількома потенційними дистриб’юторами, і після цього визначимося, з ким саме працюватимемо на італійському ринку.

Нагорода, яку ви отримали на форумі у Давосі, допомагає налагоджувати контакти?

Вона точно зіграла на імідж нашому бренду. Але якщо говорити про практичний вплив — наприклад, що хтось побачив нагороду і вирішив підписати контракт або замовити тренажер — такого немає. Це швидше історія про престиж і репутацію, ніж про прямі продажі чи партнерства.

Скільки вам коштуватиме вихід на ринок ЄС?

Думаю, до $500 000. Але це буде правильний вихід на міжнародний ринок — систематичний, і з гарною «бетонною основою». Адже можна просто продати один тренажер із України комусь у Польщу або Італію — навіть без сертифікації, якщо це приватний центр, і сказати: «Окей, ми вийшли на ринок ЄС». Нас не цікавить цей шлях.

Ми хочемо побудувати дійсно сильний, сталий бізнес. Для цього потрібні інвестиції в маркетинг. У медичній сфері важлива присутність на спеціалізованих міжнародних виставках — мінімум на 10–15 на рік. Участь у кожній коштує приблизно $10 000. Тобто лише на це піде $100 000–150 000.

Далі має бути команда — ті, хто працюватимуть на складах, комплектуватимуть і монтуватимуть тренажери, навчатимуть спеціалістів. Це я вже мовчу про бюрократичні процедури, участь у тендерах тощо. Також треба наймати щонайменше по одному менеджеру у кожній країні, що буде працювати з місцевим дистриб’ютором.

Чи збираєтесь залучати додаткові інвестиції для старту експорту?

Зараз ми якраз у процесі пошуку фінансування. Є пропозиція від потенційних інвесторів щодо продажу частки компанії — близько 10%. Але це ще на етапі перемовин.

Якби в нас була необхідна сума, ми б вийшли на ринок 9 країн ЄС значно швидше. А так доводиться діяти поетапно. Умовно кажучи, якщо вдасться залучити інвестора й продати частку — ми реалізуємо весь пул робіт за рік, можливо, навіть швидше. Якщо ж додаткових грошей не буде, процес триватиме 2–2,5 або навіть 3 роки. Ми це зробимо у будь-якому разі, питання лише у часових рамках.

Ви хочете бути присутніми тільки на європейському ринку?

У перспективі думаємо про вихід на ринки США та Середньої Азії. Можливо, наступного року візьмемо участь у великій медичній виставці в Дубаї — WHX Dubai. Це одна з найбільших медичних подій у світі, яка об’єднує дистриб’юторів, інвесторів і представників лікарень. Для нас це чудова можливість заявити про себе і налагодити контакти. Орієнтовно у наступні 5 років ми вже хотіли б бути там, але поки основний фокус — ЄС.

Як ви оцінюєте перспективи health-tech ринку в Україні в цілому?

В Україні він лише формується. Понад 95%, а можливо, й 99% високотехнологічного медичного обладнання досі імпортують з-за кордону — й це робить його дорожчим і менш доступним.

Враховуючи це та безпрецедентну кількість пацієнтів із різними типами травм і потреб у реабілітації, зараз — унікальний момент для розвитку українських компаній у сфері медичних технологій. Це стосується не лише фізичної реабілітації. Є запит на проєкти у сфері психологічного здоров’я, інновацій у офтальмології, нейрореабілітації та інших напрямах.

Держава сприяє розвитку оборонної індустрії — зокрема створила платформу Brave1. Чи є подібні рішення для розвитку медичних інновацій?

Нам вдалось отримати грант на €50 000 за програмою Seed of Bravery. Звичайно, це підтримка для нашої компанії, але, вочевидь, це не можна порівнювати з тим, що держава робить для оборонної індустрії. Brave1 для медичної сфери станом на зараз не існує.

Як держава могла б допомогти вам, окрім грантової підтримки?

Ми хотіли б поглибити взаємодію безпосередньо на місцях — із лікарнями. Я маю на увазі, що медичний персонал на місцях не завжди готовий прийняти нові технології, і це треба змінювати.

Я бачу перспективу у кластерних рішеннях, які об’єднають лікарів, технологічні компанії та місцеві медзаклади. Саме це може стати наступним кроком для розвитку нашої галузі.

Я вважаю, що в Україні є великий потенціал стати R&D-центром європейського рівня у сфері health-tech. Тут є швидка комунікація з лікарнями та пацієнтами, менше бюрократії, ніж у Європі. Усе це дозволяє швидко тестувати та впроваджувати інновації.

Якщо розвинути сильні науково-дослідні хаби, Україна може перетворитися на європейську столицю медичних інновацій — подібно до того, як це вже сталося з defense-tech, де українські компанії показують світовий рівень.

Як ви бачите майбутнє власної компанії?

Ми вже розширюємо напрями власних розробок. Зараз працюємо над офтальмологічним продуктом для дітей до 12 років, який допомагає коригувати косоокість та інші проблеми із зором. Вже знайшли досвідчених лікарів-офтальмологів, які нам допомагають. Плануємо випустити продукт у 2026-2027 роках.

Також розробляємо реабілітаційний тренажер іншої конфігурації, без режиму Virtual Limb. Він не лікуватиме фантомні болі, але буде більше орієнтований на фізичні вправи, із розширеною кількістю ігрових механік.

У сфері психічного здоров’я маємо ідеї для боротьби з ПТСР. Принцип роботи базується на зануренні людини в певне середовище у віртуальній реальності. Не можу поки розкривати деталей, але, наприклад, у США завдяки віртуальній реальності людину занурюють у події, через які вона отримала травматичний досвід. Якщо це військовий, то він може «опинитися» на полі бою чи в окопі. Це один зі способів лікування ПТСР.

Ці розробки згодом також можна буде побачити як в Україні, так і за кордоном?

Так, ми плануємо експортувати і їх також. Можливо, вони спочатку з’являться на українському ринку і лише згодом — за кордоном, як і VRNOW. Можливо, виходитимемо з ними одночасно на український та іноземний ринки.