Алла Лопаткіна побудувала логістичну компанію в США з мільйонним обігом. Тепер вона допомагає Україні, виводить бізнес із кризи й шукає нову себе. Історія

1

Алла Лопаткіна народилася в 1979 році в Тисмениці, маленькому містечку на Івано-Франківщині. Вже в 11 років усвідомила: там їй стає затісно.

Дитинство Алли припало на кінець радянської епохи та бурхливі 1990-ті: Україна переживала економічну кризу. У родині було троє дітей: Алла та двоє її братів. Жили скромно: мати працювала перукаркою, вітчим — водієм вантажівки. Лопаткіна завжди відчувала цікавість до підприємництва, тому вступила на економічний факультет одного з франківських університетів.

У 19 років Лопаткіна зустрічалася з хлопцем, у якого був невеликий бар біля вокзалу. Алла вирішила перетворити його на ресторан. Ремонт робили вдвох із хлопцем. Так Алла навчилася шпаклювати та фарбувати стіни, різати кахель, облаштовувати простір. Бар перетворився на ресторан і почав приносити стабільний дохід. Гроші пара вкладала в розвиток закладу, розширюючи меню та оновлюючи обладнання.

Робочі дні Алли нагадували марафон: вона працювала по 14 годин і водночас була бухгалтеркою, закупівельницею, кухаркою, барменкою та адміністраторкою. Сама тягала мішки з картоплею та м’ясом, ліпила вареники, робила відбивні та обслуговувала гостей. Це було складно та виснажливо, але Алла раділа, коли бачила результат і знала, що створила його власноруч.

Цей досвід сформував один із головних її принципів роботи: «Навіть як керівниця я ніколи не стоятиму збоку і не дивитимусь, як хтось паше. Коли потрібно — працюватиму нарівні з усіма».

У 1999 році вітчим Алли виграв грінкарту. До її 21-го дня народження залишалося пів року, тож згідно з американським законодавством вона ще могла виїхати разом із батьками та молодшими братами. Емігрувати Алла не збиралась, але була єдиною в сім’ї, хто знав англійську. Тож її план був простим: взяти академвідпустку в університеті, на пів року поїхати в США, допомогти родині адаптуватися й повернутися в Івано-Франківськ. Туди, де на неї чекали навчання, бізнес і хлопець.

У грудні 1999 Алла приїхала в Чикаго з $200 в кишені. І втілила задуманий план. Проте, коли до повернення в Україну вже лишалося кілька тижнів, вона вагалась. Лопаткіна згадує, як сиділа на підвіконні орендованої квартири в Чикаго, стискаючи в руках зворотній квиток на літак. Плакала від втоми та безсилля. Чикаго здавалося містом можливостей, там вона відчувала свободу, а у Франківську на неї знову чекав 14-годинний робочий день і повний хаос. І стосунки з хлопцем псувались.

«В якусь мить я подумала: якщо мені вдалося створити щось у країні, яка зовсім не сприяла успіху, то тут, у США, я зможу реалізувати себе вповні. Так, це важко. Але мені буде легше працювати у системі, яка винагороджує працю, а не заважає їй», — так Алла згадує про своє рішення залишитися в Чикаго.

Найпершою її працею в США стала робота касиркою в українській пекарні: заклад був осередком громади. Вона заробляла всього $5 за годину, але саме там здобула перший англомовний досвід роботи з клієнтами. Паралельно ходила на безкоштовні мовні курси у коледжі та будувала сім’ю: у пекарні Алла познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком Олексієм, що приїхав у Чикаго з Харківщини. Олексій працював далекобійником, але не знав англійської — тому з більшістю диспетчерських і адміністративних завдань допомагала Алла: із маршрутами, документообігом, навіть із пошуком вантажів.

Менше ніж за рік Лопаткіна перейшла на позицію касирки у банк, а згодом її підвищили до посади персонального банкіра. Це був типовий кар’єрний шлях для емігрантів, але, на відміну від більшості, на ньому Алла не зупинилась.

У 2001 році Лопаткіна стала помічницею радника банку. Вже за кілька місяців склала іспити на дві ліцензії, що вважаються одними з найскладніших у сфері: біржового брокера й фінансового консультанта. Готувалася до іспитів сама під час роботи, а працювала тоді по 16 годин шість днів на тиждень.

2

У 2007 році Алла зробила різкий кар’єрний поворот: перейшла до корпорації Santa’s Best — виробника та імпортера різдвяних прикрас у США. Стала помічницею віце-президента з продажу і вперше працювала з найбільшими американськими ритейлерами.

У цій ролі вона пройшла весь цикл створення святкового продукту: від R&D та відбору товарів до виробництва в Китаї та постачання у торговельні мережі. Робота вимагала постійних поїздок у Гонконг, переговорів і координації команд у різних країнах. Так Алла навчилася працювати з величезними обсягами інформації й бути залученою в кілька процесів паралельно.

У Santa’s Best Алла заробляла близько $50 000 на рік. Цього не вистачало навіть на оренду окремого житла, тому доводилось шукати співмешканців. Частину грошей вони з чоловіком надсилали в Україну його дітям від попереднього шлюбу.

У 2009 році подружжя зареєструвало власну логістичну компанію із перевезення й консолідації вантажів — RoadLynx Inc. Початкові інвестиції були невеликими. Проте вони мали інші сильні сторони: досвід і знання Олексія та організаторські, мовні й комунікаційні навички Алли. Вона відповідала за пошук контрактів, переговори з брокерами й оптимізацію процесів. Це дало результат: автопарк зріс до 12 уживаних вантажівок — вагоме досягнення для бізнесу іммігрантів.

Американський ринок перевезень тоді працював через посередників, і новим невеликим компаніям доводилося довго виборювати довіру. Алла швидко зрозуміла: у логістиці «залізо» — лише інструмент, справжня цінність у людському ресурсі.

Проте 2011 рік став кризовим для всієї галузі. Ставки на перевезення впали, на ринку було більше транспорту, ніж вантажів, і це боляче вдарило по невеликих перевізниках. Для Лопаткіної це був і особистий, і професійний переломний момент. Алла попереджала Олексія, що ринок не готовий до розширення, але його прагнення нарощувати масштаб компанії перевищило ринкові можливості. Бізнес прогорів. Подружжя втратило близько $200 000 спільних заощаджень. Того ж року фури довелося продати, щоб повернути хоч якісь гроші. Алла та Олексій залишили собі лише одну вантажівку — аби чоловік знову працював далекобійником.

У той час Лопаткіна робила документи для еміграції дітей Олексія до США. Дочці було 20 років, синові — 18. Алла усвідомлювала, що такого шансу більше не буде, тож робила все, аби допомогти.

«Якщо ти можеш бодай щось зробити, щоб покращити чиєсь життя, але не зробиш цього — потім собі не пробачиш», — вважає Алла.

Зрештою все вдалося: діти Олексія переїхали до США. Жили всі разом, 8 людей у маленькій двокімнатній квартирі в Чикаго: Алла, її батьки й брати, Олексій та його діти.

Після закриття власного бізнесу Алла стала диспетчеркою у польській логістичній компанії. Спочатку зарплата була маленька, проте Алла швидко проявила себе як менеджерка, і вже за кілька місяців власник підвищив їй зарплату та доручив додаткові обов’язки. Так із 2012 до 2015 вона пропрацювала генеральною менеджеркою на фірмі DDM Logistics. Водночас Лопаткіна шукала вантажі для свого чоловіка. У 2012 році вони разом заснували Nortia Logistics — компанію, що надавала консультативно-операційну підтримку логістичним фірмам. Тож подальші роботи Алли були оформлені як контракт із Nortia Logistics.

До середини 2015 року Алла опанувала всі внутрішні процеси компанії. Один із клієнтів, AmTrans Expedite, запропонував їй очолити проєкт і відтворити цю систему всередині їхньої компанії — поєднання вантажних перевезень дорогами та залізницею. Алла прийняла пропозицію та стала СОО компанії, збільшивши власний дохід до $130 000 на рік. Вона працювала шість днів на тиждень по 12–14 годин.

Лопаткіна відверто визнає, що її стосунки з чоловіком багато в чому були сформовані її комплексом рятівниці та зависоким відчуттям відповідальності за інших, яке, на її думку, має коріння в дитячих травмах. Вона усвідомлює, що ці стосунки не приносили їй справжньої підтримки — натомість вона стикалася з критикою та відчуттям, що завжди потрібно «робити ще більше». Як вона сама формулює: «Я вмію себе переключати з того місця, де мені болить, в те місце, де мені комфортно — а це моя робота».

3

У 2017 році Алла народила сина — Максима. Зранку перед пологами ще була на роботі, приймала нову співробітницю. Перші вісім місяців після пологів працювала в офісі разом із дитиною. Няню найняла, лише коли син почав повзати. Тоді ж чоловік Алли просто перестав працювати, мотивуючи це втомою, депресією та образами, що дружина не будує бізнес разом із ним.

У 2019 компанія, в якій працювала Лопаткіна, злилась із приватним інвестиційним фондом Private Equity. Почалася реструктуризація. Частину відділів закрили. Особливо ті, чиє функціонування залежало від ключових співробітників. Саме таким був відділ, яким керувала Алла: вся операційна система та контакти були зосереджені на ній. Тоді вона запропонувала власне рішення: викупити департамент і перетворити його на власний бізнес. Так у вересні 2019 року Nortia Logistics перейшла із суто консалтингу для логістичних фірм у компанію-перевізника з власними активами.

Щоб втілити свою ідею в життя, Алла взяла кредит у $260 000, а також перебрала на себе боргові зобов’язання цієї компанії по фурах на суму близько $500 000, включно з лізинговими платежами на наступні два роки. На той момент річний дохід Лопаткіної становив $200 000, а особистих заощаджень майже не лишилося — незадовго до цього вона купила житло.

Протягом двох тижнів Алла запустила бізнес. Так з’явилась нова Nortia Logistics. Компанія швидко стала прибутковою — обіг за перші три місяці роботи склав $5 млн, за перший рік — $26 млн. Алла навіть змогла погасити залишок кредиту в $180 000 достроково. Лопаткіна створила бізнес-модель, що поєднує інтермодальні перевезення — комбінацію залізниці та фур, а також консолідацію вантажів: коли партії товарів від різних клієнтів об’єднують в один контейнер чи фуру. Це дозволяє ефективно використовувати транспорт та обладнання й збільшувати обсяги без додаткових ресурсів. «Ми робимо меншими ресурсами більші обсяги, заощаджуючи додаткову маржу», — пояснює Алла свій підхід.

У її компанії працювали близько 100 офісно-складських працівників та 60 водіїв — вихідці з України, Польщі, Йорданії, Мексики та Філіппін.

У 2020 році на тлі пандемії коронавірусу почалася глобальна фінансова криза. Світовий фондовий ринок упав, але Аллі це зіграло на руку: вона змогла купити фури, причепи, навантажувачі та індустріальну нерухомість за низькими цінами.

«Якби я мала вибір знову, я б запускала бізнес саме в кризові роки», — запевняє вона.

У 2021 році, під час післяковідного буму, оборот компанії Алли досяг $53 млн, а у 2022 році — $56 млн із маржинальністю 30%. Це високий показник для логістичного бізнесу.

У лютому 2022 року Алла заснувала на базі своєї компанії благодійний фонд Ukrainian Resistance Foundation та почала переказувати частину прибутку на допомогу Україні: військовим, родинам дітей із вадами розвитку, самотнім людям старшого віку, дитячим будинкам, притулкам для тварин.

4

Початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну глибоко вразив Аллу. Вперше за 24 роки вона повернулася в Україну та повністю перемкнулася на волонтерство. У 2023 році Лопаткіна їздила у Краматорськ і Торецьк, а її поїздку до Бахмута зірвало закриття проїзду для цивільних і журналістів через бойові дії.

Алла їхала додому, щоб відчути зв’язок із батьківщиною та переконатися, що залишилася там своєю. Найстрашніше було, коли потяг під’їжджав до київського вокзалу. «Я боялась, що зараз вийду на платформу в Києві й відчую себе туристкою. Але цього не сталося, і я була щаслива», — згадує вона.

Щоб постачати допомогу в Україну, Алла налагодила співпрацю з іноземними донорами: вони передавали медичне обладнання та автомобілі, а фонд допомагав побудувати логістичні маршрути, оформлював та розвозив допомогу. Частину відправлень координували через фонд Сергія Притули — тоді він був чи не єдиною українською організацією, яка могла легально оформлювати такі постачання. За три з половиною роки повномасштабної війни з фонду Лопаткіної на підтримку України вже надійшло понад $4 млн.

Алла також адвокує інтереси України в США. Вона регулярно зустрічається з сенаторами та конгресменами, аби пояснити їм контекст війни та мотивувати до законодавчих ініціатив. Команда Лопаткіної просуває резолюції, щоб у світі визнали: Голодомор був геноцидом, є численні факти викрадення українських дітей Росією, група «Вагнера» є терористичною організацією — і посилили санкції проти РФ.

У 2023 році Алла організувала та профінансувала інсталяцію «Фенікс», яку Україна представила на Burning Man. Із ідеєю привезти українське мистецтво на цей фестиваль за рік до цього до неї звернувся Віталій Дейнега — заступник міністра оборони з питань цифрового розвитку, засновник фонду «Повернись живим».

Алла згадує: це був справжній виклик. Вона ніколи не була на Burning Man, вважає себе екстремальним інтровертом, проте мистецтво завжди викликало у неї захоплення. Сама інсталяція обійшлася Аллі у $156 000, окремо вона покривала витрати на логістику та облаштування українського табору, але ці суми не озвучує.

У 2023 році Алла Лопаткіна організувала в самому центрі Чикаго масштабний попап C Ukraine із сотнею українських брендів. Захід обійшовся у близько $250 000. Прибутку він не приніс, проте частину витрат вдалося компенсувати завдяки продажу. Решту товарів передали у фонд Алли, а отримані кошти пішли на ЗСУ. Після успіху C Ukraine аналогічні попапи почали з’являтися в різних містах США. На думку Алли, це дає світу сигнал: «Якщо українці можуть працювати в умовах війни, значить, можуть працювати за будь-яких обставин».

5

Алла каже: у 2022 році вона зрозуміла, що потрібна Україні. І це ще більше поглибило кризу в стосунках із чоловіком — для Алли важливими були сенси і бажання допомогти, а для чоловіка — фінансова безпека. На одному з сімейних свят Олексій пожартував: «Десь цього року мою дружину викрали і замінили на ось це, і воно некомфортне. Заберіть, віддайте назад». Лопаткіна визнає, що в цих словах, хоч і сказаних жартома, була частка правди. Та ставати зручною Алла не хотіла.

У 2025 році Лопаткіна подала на розлучення. Процес триває довго та болісно. Олексій не хоче розриву — адже фактично живе на кошти Алли. «Мій чоловік займає позицію: „А я домогосподарка, я її підтримував. Мені тепер належить половина всього, що вона заробила“. А ще хоче від мене аліменти на себе», — розповідає Алла.

Натомість опорою для неї став восьмирічний син Максим. «У нас надзвичайно близькі, відкриті стосунки. Саме такі, як я б хотіла мати з дитиною», — ділиться Лопаткіна.

Через те, що з початку повномасштабного вторгнення Алла віддавала всі сили волонтерству, постраждав її бізнес. Лопаткіна передала свої обов’язки команді: думала, що вони впораються, адже довго працюють у компанії та розбираються у нюансах. Але це виявилось помилкою. У 2024 році оборот знизився до $36 млн.

Через це, а також через спад попиту на перевезення, пов’язаний із продовженням післяковідної кризи, Аллі довелося скоротити половину команди. Зараз у неї працює 60 людей. Лопаткіна говорить, що тримала працівників у штаті набагато довше, ніж конкуренти — не хотіла лишати їх без роботи.

Люди загалом багато значать для Алли, й вона ніколи не ставилась до них як до ресурсу: дбала про своїх співробітників, підвищувала тих, хто добре працює. Натомість отримувала від них свіже бачення процесів. Мати у резюме рядок про роботу у Nortia стало знаком якості в логістичній сфері. «Ми знаємо, що ти не триматимеш на роботі людину, яка не працюватиме якісно», — згадує Алла слова колеги з цієї ж індустрії.

Щоб ще краще розумітися на управлінні бізнесом та налагодити роботу компанії, Алла пішла навчатись. У грудні 2025 року вона отримає ступінь Executive MBA у школі Kellogg при Northwestern University. Програма охоплює всі ключові аспекти управління бізнесом: від фінансів та обліку до операцій і стратегічного маркетингу.

Як і в бізнесі та волонтерстві, у навчанні головною цінністю для Алли стало спілкування. Вона познайомилася з людьми з різних бізнес-середовищ і має можливість побачити їхній досвід і подивитись під новим кутом на власний.

Наступного року, після завершення реструктуризації, Nortia Logistics планує вийти на новий етап розвитку: Алла хоче розширити географічне покриття та інтегрувати ІТ-рішення. Це — крок до більш комплексного сервісу, що поєднує традиційну логістику з інноваційними цифровими інструментами.

Водночас Лопаткіна хоче знову зробити крутий поворот: перейти у правовий сектор із фокусом на оборонну індустрію. Йдеться про роботу з регулюванням обігу зброї та товарів подвійного призначення.