«Чому я не можу бути винятком?» Від херсонської перукарні до власного салону на Мангеттені. Історія перукаря Лео Грабко

1

16 липня 2025 року в серці Мангеттену відкрився оновлений салон краси INSTITUT DE BEAUTÉ — український простір, який із невеликого б’ютікуточка за 2 роки перетворився на салон площею 300 м². Ще 3 роки тому засновник, 32-річний херсонець Лео Грабко, не мав у США нічого. Лише валізи, амбіції та зухвалу мрію: почати кар’єру перукаря з нуля в найжорстокішому місті світу. Коли Лео вдвох зі своїм хлопцем та партнером по роботі Миколою прилетів у Нью-Йорк, у них було $23 000 на двох. Ці кошти стали стартовим капіталом для нового життя за програмою United for Ukraine (U4U).

Америка зустріла хлопців прохолодно: в Нью-Йорку не було жодного знайомого, давалися взнаки виснажливий нічний переліт із Портленда та понад доба без сну. Готелі здавали номери від $500 за ніч. Тож перші три дні хлопці провели на Брайтон-Біч — у тісній кімнатці з півтораспальним ліжком, де замість матраца був поролон із тарганами. У розпачі Лео згадав про телевипуск «Орла і Решки», де ведучі шукали житло через Couchsurfing, і почав розсилати повідомлення всім підряд. Відповів лише один — американець із люксового комплексу біля Таймс-сквер.

«Коли ми нарешті виїхали до хоста, Uber випадково надіслав нам не звичайну машину, а чорний Cadillac із панорамним дахом — такий, як у Кім Кардаш’ян. Їдемо в ньому, як зірки, і я думаю: все, ми прорвемося», — усміхається Лео. І він не помилився.

Сьогодні, майже три роки потому, Лео з Ніком заходять у власний салон на 38-й вулиці — в самому серці Гармент, нью-йоркського району моди. Ліворуч — П’ята авеню з флагманськими магазинами люксових брендів і хмарочосами. Праворуч — за кілька хвилин пішки — легендарний Таймс-сквер. А всередині — простір, у якому хочеться залишатися довше.

«Ми мріяли створити дівчаче ком’юніті — простір довіри, краси й впевненості, де можна знаходити друзів та партнерів, — каже Лео. — Ми плануємо організовувати тут майстер-класи, благодійні івенти, камерні вечірки».

Інтер’єр салону виконаний у теплих бежево-коричневих тонах, аби дати відчуття домашнього затишку. М’яке денне світло, висока стеля — клієнтки кажуть, що тут «легко дихається». Дизайн-рішення Лео пропонували друзі: креативна smm-менеджерка салону Яна і Руслан Чигрин, власник Buzok Flowers.

До салону приходять не лише українки, а й американки з району — у пошуках сервісу «як у Парижі» та тієї виняткової української якості, яка за останні роки стала справжнім відкриттям для Нью-Йорка. Після 2022 року, спільно з хвилею еміграції, в США приїхали сотні українських бʼютимайстрів — і вони перевернули уявлення про сервіс у цій сфері. Швидкість, педантичність, естетика, постійне самовдосконалення, бездоганна гігієна, увага до деталей — усе це раптом стало новим стандартом.

«Українські майстри вміють зробити ідеальну зачіску, манікюр, але водночас запам’ятати ім’я дитини клієнтки, її улюблений відтінок і те, чи п’є вона каву. Саме тому до нас повертаються».

2

Лео (Леонтій) Грабко народився в 1993 році у Херсоні. Ще з дитинства він цікавився індустрією краси. В 15 років Лео годинами дивився американські телешоу про зовнішні перевтілення: «Shear Genius», «Face Off», «America’s Next Top Model». «Мені подобалося, як майстри можуть змінити людину і подарувати їй упевненість. Це більше, ніж гарна картинка. Тоді я вперше відчув силу професії», — пригадує Лео.

У 2008-му Херсон для хлопця, що цікавився б’юті, був містом косих поглядів і насмішок. Лео мав довге волосся та вузькі джинси — для провінційного міста це було занадто екстравагантно. Батьки повторювали хлопцю, щоб він не виділявся, бо це небезпечно. Але Лео навпаки хотів розвивати впевненість — і в собі, і в інших. Вже тоді хлопець стриг своїх подруг на кухні звичайними ножицями.

Але незважаючи на очевидну любов Лео до б’ютисфери, в батьків були інші плани на майбутнє сина. Після 11 класу вони оплатили йому навчання в Херсонському економіко-правовому інституті. Сподівалися, що професія юриста гарантуватиме стабільне майбутнє. Лео провчився рік, і після літнього стажування в юридичній фірмі зрозумів, що це не його.

Одного вечора він ішов вулицею і побачив банер про відкриття першої у Херсоні школи перукарського мистецтва за підтримки бренду Paul Mitchell. Наступного дня Лео прогуляв пари, щоби потрапити туди на день відкритих дверей. Школа стала його точкою входу у професійний світ. Лео провчився там рік. Він каже, що велику роль в його житті відіграла викладачка Елла Алямова, засновниця школи. Вона їздила на майстер-класи до Києва та за кордон, привозила нові техніки — і все це вкладала у своїх студентів. Завдяки її менторству Лео отримав якісну базу.

Шлях до перукарської кар’єри був непростим. Батьки, коли дізналися, що Лео хоче стати перукарем, не підтримали сина. В його родині така професія вважалася ганебною і не гідною того, аби нею займався чоловік.

Непростим був і шлях Лео до власної ідентифікації. До 18 років він зустрічався з дівчатами, але зізнається, що часто робив це через соціальний тиск та щоб відповідати очікуванням батька. Водночас він відчував, що йде проти свого справжнього «я». У 20 років Лео остаточно усвідомив, що він гей. Однак будувати стосунки все ще не наважувався через гомофобне оточення.

У 21 рік, наприкінці 2014, Лео вирішив, що Херсон для нього — це глухий кут. Він переїхав в Одесу спільно з другом. Однак затриматися там не вдалося — в Лео майже не було перукарського досвіду, а мав він значно молодший вигляд ніж був за віком, тож працедавці не сприймали його серйозно. Після невдалих спроб закріпитися, Лео повернувся в Херсон і пішов працювати до своєї викладачки Елли. Його заробіток був $150 на місяць.

3

З дитинства Лео вірив, що у нього велике майбутнє. Надивившись американських шоу, де звичайні люди ставали переможцями, він розумів: шанс є в кожного.

Коли йому казали, що відомих перукарів у світі одиниці, він відповідав: «Чому я не можу бути винятком?»

Лео був переконаний: якщо працювати та просувати себе — результат обов’язково прийде.

Справи в хлопця йшли непогано. Вже за рік він вийшов на дохід у 600 доларів. У 2015 Лео пройшов співбесіду в Києві у компанії Beauty Boutique — офіційному дистриб’юторі косметики Paul Mitchell та Biologique Recherche в Україні. Хлопець пригадує, що на співбесіду він приїхав одразу з валізою та інструментами. Його запитали, коли він може почати, і Лео без вагань відповів: «Завтра. Я вже з речами». Такий підхід вразив роботодавців, і його одразу взяли. При цій компанії також працював салон Beauty Zone, де Лео був не лише перукарем, а й технологом. Спільно з колегами він їздив країною і навчав інших майстрів користуватися продукцією Paul Mitchell. На старті його зарплата становила $300, але швидко зросла до $1000.

У 24 роки Лео взяв паузу і почав вивчати нові техніки, які ще не були популярними в Україні, зокрема AirTouch та Shatush. Інформацію про них знаходив на ютубі та в інстаграмі й навчався по відео. Взимку 2017-го Лео вирішив орендувати місце, закупити косметику Paul Mitchell, яку знав досконало, й розвивати себе як бренд. Таргетована реклама в інстаграмі тоді працювала ідеально — і клієнтів дедалі більшало. Його цільовою аудиторією були молоді жінки, блогерки, яких він іноді запрошував по бартеру. А у 2018-му Лео познайомився з Ніком (Миколою), з яким до сьогодні перебуває у стосунках. Той також вивчився на перукаря-колориста. За три роки хлопці зі ще двома косметологами вирішили створити спільний простір краси Hair Gloss у ЖК «Бульвар Фонтанів» у Києві. Старт бізнесу обійшовся у $40000 на чотирьох. На той час Лео працював і амбасадором італійського косметичного бренду Urban Tribe, їздив із ними на навчання до Італії. Гроші на відкриття у нього вже були.

4

Коли почалася повномасштабна війна, Лео та Нік були в Європі. За перші 6 місяців вони відвідали друзів у Польщі, Німеччині та Італії. Там Лео і Нік жили на заощадження і безплатно стригли та фарбували знайомих, бо хотіли підтримати українок у такий спосіб.

Саме в цей період Лео зателефонувала давня подруга, що мешкала в США, та повідомила про програму United for Ukraine (U4U). Вона запропонувала, аби її хлопець-американець став їхнім офіційним спонсором. «До 26 років я кожен день мріяв потрапити в Нью-Йорк», — зізнається Лео. Однак ще до повномасштабної війни двічі отримав відмову у туристичній візі.

Спершу хлопці оселилися в Портленді, де жили в подруги. Але вже у вересні вирішили переїхати в Нью-Йорк. Бюджет пари був обмежений — лише $23000 на двох, які повністю витратили за перші два місяці. Хлопці довго шукали житло, тіснилися в маленьких кімнатках, і врешті орендували постійну квартиру в Брукліні — з цим допоміг рієлтор-афроамериканець із дружиною-українкою.

У листопаді 2022 Лео та Нік зробили дозвіл на роботу та ліцензію косметолога, але робота не знаходилася. У Лео залишався невеликий дохід із салону в Києві — там продовжував працювати лише один майстер. Але йшлося лише про $500 на місяць, і ці гроші Лео пересилав батькам, що залишалися в ще окупованому Херсоні. Тоді Лео згадав про свою клієнтку з Києва, яка раніше літала до нього на фарбування прямісінько з Нью-Йорка. Він написав їй повідомлення, і жінка особисто пішла до салону в Брукліні, клієнткою якого була, запропонувавши взяти хлопців на роботу. Керівництво подивилося їхні інстаграм-профілі та запропонувало роботу того ж дня.

Лео одразу сказав, що вони не прийматимуть клієнтів-росіян. У салоні до його позиції поставилися з розумінням. Крім того, сам заклад активно підтримував Україну: виторг вихідних ішов на допомогу українській армії. Перший місяць був фінансово важким: клієнтів майже не було, і вдвох за місяць хлопці заробили близько $1500. Проте уже через три місяці справи пішли добре — завдяки клієнтам із соцмереж і рекомендаціям. Зарплата вже становила від $3,000 у кожного з них.

Одна з клієнток Лео, українка з Одеси, почала рекомендувати послуги Лео як перукаря фотографам. Першою була зйомка для нью-йоркського бренду Mini Rose, за яку Лео отримав гонорар у розмірі $800. Після цього почали надходити нові запрошення — включно з тижнем моди та брендом, що створює вбрання для Леді Гаги, Періс Хілтон і Бейонсе. Творчі проєкти не оплачувалися, але давали змогу поповнювати портфоліо цікавими роботами.

Лео розповідає про одну зі зйомок з нью-йоркським фотографом, на яку прийшла темношкіра модель із Європи — висока, яскрава, у блискучій сукні, що нагадувала стиль Наомі Кемпбелл. Лео ніхто не попередив про особливості роботи з таким типом волосся. В темношкірих людей зовсім інша структура волосся: кучеряве, щільне, що складно фіксується. Подібного досвіду у Лео не було, але він зробив свою роботу так впевнено, наче мав із цим справу не вперше. Саме після цієї зйомки почали з’являтися нові запрошення на комерційні проєкти. Так, лише за 3 роки, Лео встиг попрацювати на зйомках для L’Officiel, ELLE, Numéro, Harper’s Bazaar.

У 2023 році Нік та Лео вирішили продати свою частку бізнесу в Києві. Тоді ж сталася ще одна важлива подія в його житті — батьки нарешті визнали професію сина і почали ним пишатися. А ще, згадує Лео, у Нью-Йорку він відчув справжню свободу проявляти почуття до Ніка: «Тут ти можеш у будь-який момент узяти коханого за руку, поцілувати чи обійняти — і не боятися, що хтось тебе вдарить або крикне щось услід. Це про безпеку, на яку заслуговує кожен».

5

У червні 2023 року Лео залишив салон у Брукліні та почав працювати на себе. Більшість клієнтів уже записувалися до нього напряму: вони приходили через соціальні мережі та особисті рекомендації.

«Коли я зрозумів, що нам потрібно розвиватися, усвідомив: ми маємо створити власний простір, — згадує він. — Де можна надавати якісні послуги без тиску та поспіху, без конвеєра з клієнтів і без того, аби підлаштовуватися під чужі правила та розклад».

Лео орендував робоче місце в одному з салонів району Сохо. Хоча перед цим вислухав багато відмов через упередження до мігрантів зі Східної Європи. В Сохо хлопець орендував крісло за $180 на день і почав розвивати власну справу. Найкраще спрацювало «сарафанне радіо». Кількість клієнтів на Мангеттені виявилася навіть більшою ніж у Брукліні, а ціни на послуги зростали.

З оформленням офіційної діяльності у США все виявилося просто. Лео відкрив LLC, на яке й надходили всі кошти. «Податки в США сплачують не щомісяця, а за підсумком року, тому весь обсяг зобов’язань зрозумілий лише наприкінці — і це стало для мене новим досвідом», — каже Лео.

Перші чотири місяці Лео працював в орендованому кріслі в салоні на Мангеттені. Згодом Нік також пішов із салону в Брукліні та вирішив приєднатися. Хлопці почали шукати приміщення, яке могли б орендувати спільно. Так вони відкрили для себе формат suite — поширену в США модель салонного коворкінгу: велика площа, поділена на окремі кімнати, які орендують незалежні майстри. Їм вдалося знайти невеличкий кабінет на дві особи (приблизно 15 кв. м) із загальною кухнею, пральнею та санвузлом на поверсі за $2 800 щомісяця. Приміщення вони оформили власноруч: зробили мінімалістичний ремонт, повісили дзеркала, створили затишну атмосферу. У стартовий ремонт і оформлення цього простору вони інвестували $10 000 — гроші, які вдалося накопичити завдяки попередній роботі.

В жовтні 2023 хлопці назвалися Institut de Beauté — у перекладі з французької «Інститут краси» або «Центр краси». Назву вони обрали не випадково. Їм хотілося, щоб вона була зрозуміла для клієнтів будь-якої національності. Незважаючи на це, 70% клієнтської бази — це українки. Ще 20% — експати з різних країн, а 10% — американці. Лео і Нік завжди наголошували, що вони українські майстри та працюють за українськими стандартами якості.

Клієнтів дедалі більшало і простору вже було замало. Лео та Нік почали шукати нове приміщення, однак у Нью-Йорку оренда комерційної нерухомості — складна й дорога справа: зазвичай вимагають перший і останній місяць оплати плюс депозит щонайменше за три місяці. До того ж необхідно мати бездоганну документацію або підтримку інвестора — ані того, ані іншого у них не було.

Майже рік вони пропрацювали у своєму кабінеті, поки влітку 2024 в їхньому будинку не звільнилось одне велике приміщення з окремим входом і панорамними вікнами. Оренда коштувала $6 000 щомісячно. В новому просторі було вже три робочих місця та окремий вхід із вулиці. Ставку хлопці зробили на якість і складні техніки фарбування. У середньому обслуговували до 5 клієнток на день. Загальний щоденний виторг був близько $1 500 на двох.

Лео зізнається, що завжди мріяв про Нью-Йорк — йому хотілося пірнути у його ритм, естетику та виклики. Миколі ж спершу ближче було спокійніше життя. Але з часом, коли пара облаштувала побут, почала стабільно працювати й наповнила повсякдення приємними деталями, місто відкрилося по-іншому і для нього.

На сьогодні пара розглядає США як свій дім і планує залишатися. У фокусі — можливість легалізуватися через професійні досягнення: змінити тип документів на візу талантів або податися на грін-карту, бо мають бізнес.

6

16 липня 2025 Лео та Нік знову відкрили салон INSTITUT DE BEAUTÉ в новому просторі. Хлопці орендували приміщення у дванадцятиярусній офісній будівлі в самому серці Мангеттену, в Гармент Дистрикті, лише за одну вулицю від Брайант-Парку. Допомогти з пошуком потрібного комерційного простору взялася знайома клієнтки Лео, яка працювала у відомій рієлторській компанії Ryan Serhant. Після тривалих перемовин команді вдалося підписати договір на 5 років. Гроші хлопці взяли з власних заощаджень, які вони відкладали як фінансову подушку. Перевідкриття обійшлося в $80 000. З них кредитними були $25 000. «У Нью-Йорку шалений ритм життя, щодня відкривається щось нове, і ти просто не маєш часу боятися», — каже Лео.

Лео вважає, що на ринку їх вирізняє преміальна якість послуг: увага до клієнта, детальна безоплатна консультація, індивідуальний підхід і використання перевіреної косметики. Американці, за його словами, роблять швидко, без тонування і догляду, клієнти йдуть конвеєром. Клієнтки ж Лео прагнуть якісного довготривалого ефекту. Це пов’язано з різницею в менталітеті та культурі краси.

З вересня 2025 Лео запускає офлайн-школу перукарської майстерності, де навчатимуть стрижкам і колористиці. Двомісячний курс коштуватиме $7900.

Команда салону — це семеро українців, серед яких адміністратор і шестеро майстрів. Фіксованої зарплати для найманих перукарів немає — вони отримують 50% вартості наданої послуги.

«Ми дуже підтримуємо один одного з Миколою і в житті, і бізнесі. Ми розподіляємо обов’язки за принципом: кожен робить те, що йому легше і виходить краще. Наприклад, у Колі гарна англійська, тому він відповідає за комунікацію з ремонтниками. Я маю сильні навички в дослідженнях і закуповую косметику та обладнання. Ми обидва в чужій країні, але завдяки нашій спільності маємо моральну опору».

Обіг салону станом на сьогодні $60 000 на місяць. За два роки роботи змінився і портрет клієнтів салону. На сьогодні це жінки, які уважно стежать за модою, успішні бізнес-леді. З чоловіками Лео та Нік не працюють, проте в салоні є 2 майстри, які закривають цю нішу.

Лео каже, що INSTITUT DE BEAUTÉ — не просто місце, де виконують стандартні послуги на кшталт фарбування чи стрижки. За його словами, його ідея полягала у створенні великого творчого простору, який поєднує моду, професіоналізм та індивідуальний емпатичний підхід.

«Люди повертаються не лише по зачіску чи колір волосся. Вони повертаються по емоцію і впевненість. Це про відчуття, яке залишається з тобою надовго».