Валерій та Міра Цибуковські перетворили паперові квіти на мистецтво. Вони працювали з Gucci та Guerlain і навіть декорували івент у Білому домі — історія

1

Історія Міри та Валерія почалася в Києві у 2008 році. Їй було 21, йому — 29.

Валерій виріс у Ковелі на Волині. З дитинства він цікавився мистецтвом, тому після школи пішов навчатися в училище на інкрустатора по дереву. Там він багато малював, креслив, вивчав основи композиції, орнаменти та матеріали. Але зрештою, Валерій вирішив отримати більш «практичну» професію і вивчився на економіста в Луцьку. За декілька років поїхав до Києва, де займався підприємництвом.

Міра родом із Кіровоградської області, але своїм рідним містом називає Вінницю. Туди вона переїхала з батьками у 10 років. У Вінниці Міра закінчила школу та педагогічний університет за фахом філології, вивчала англійську та німецьку мови. Після захисту диплома Міра на рік поїхала до Австрії поліпшувати німецьку у Віденському університеті.

На момент знайомства з Мірою Валерій був власником невеликої компанії, що постачала обладнання для експоцентрів. Міра тоді працювала перекладачем та помічницею генерального директора в австрійській компанії, що базувалася в Києві. Пара почала зустрічатися і згодом Міра та Валерій одружилися.

Криза 2008 року сильно вдарила по багатьох сферах. Бізнес виставок, від якого залежала і справа Валерія, почав занепадати. Спільно з Мірою вони вирішили, що хочуть і надалі займатися підприємництвом.

— Міра з її блискучою освітою, логікою та живим розумом могла б зробити кар’єру будь-де, — каже Валерій. — Але я щасливий, що вона погодилась об’єднати все це з моєю системністю та м’якою силою.

Міра завжди мала талант до ручної роботи: шиття, вишивки, крою, ліплення. Ще у Відні вона навчилася робити паперові помпони — декоративні квіти-кулі, які використовують на вечірках. У Валерія були зв’язки у великих компаніях на кшталт Danone, які не постраждали від кризи. Він запропонував Мірі почати «продавати”їм свої паперові вироби.

Час від часу компанії замовляли помпони для корпоративних подій. Подружжя почало думати, як адаптувати свої і вміння та контакти під нову бізнес-модель. Згодом помпонами зацікавилися весільні агенції преміального сегмента. Декор на весілля та дні народження став прибутковіше ніж виставковий бізнес. І вже у 2011 році народився бренд Mio Gallery.

На початковому етапі помпони допомагали виробляти знайомі Цибуковських, що залишилися без роботи. Зайнятість перетворився на мінімануфактуру. Окрім помпонів, на івенти замовляли також паперові квіти. Їх вони робили самостійно, аби потім не демпінгувати в ціні. Перевага паперових квітів у тому, що вони зберігають бездоганний вигляд протягом усього заходу. Цибуковські стали одними з перших в Україні, хто виготовляв їх з паперу. Саме це дозволило подружжю роками уникати конкуренції.

Подружжя згадує, що багато експериментували: тестували різні види клею та дизайнерського паперу, зокрема Fedrigoni. Сировину закуповували в Італії та США. Згодом почали працювати з креп-папером. Саме він надає виробу об’єм завдяки своїй текстурі та властивості добре тримати форму. Цибуковські створювали великі деталізовані інсталяції — це стало їхнім фірмовим знаком. Робота на весільному ринку одразу почала приносити стабільний дохід. Бізнес розширювався, серед клієнтів було багато бізнесменів і політиків. Більшість їхніх замовлень базувалися на побажаннях «зробити красиво». Один квадратний метр квіткової інсталяції тоді коштував 100 доларів.

У 2012 році в пари народився син Марк. Рік був поворотним і для бізнесу. Елітна весільна агенція «Свадебный переполох» замовила Мірі та Валерію квіткові інсталяції в стилі декорації з показу Chanel Карла Лагерфельда — стіну розміром 4 на 6 метрів, повністю вкриту білими квітами. Івент був запланований у готелі InterContinental, одному з найрозкішніших та найдорожчих у Києві на той момент. Ескізи Цибуковських швидко затвердили, за інсталяцію подружжя отримало шість тисяч доларів. Валерій та Міра вирішили, що треба переходити від помпонів до паперових квітів. Вони орієнтувалися на декоративні тенденції Нью-Йорка та Лондона. Натхнення для створення флористичних інсталяцій давали фламандські квіткові натюрморти.

У 2013 році Міра почала вести Instagram-акаунт компанії Mio Gallery. Роботи швидко набували популярності, і Цибуковські підняли ціни на свої послуги. Вони пропонували 5-6 видів дизайну квітів, вартість проєктів коливалася від $500 до $2,000. Замовлення надходили все частіше, але весільний ринок був специфічним. Багато агенцій працювали лише через «відкати». У декораторів вимагали великих знижок, завищуючи ціни для клієнтів. Цибуковські вирішили працювати з клієнтами без посередників через соціальні мережі. Головним на той момент для них було зберегти якість, ексклюзивність та продовжувати прагнути свободи творчості.

Більшість агенцій припинили зверталися до Цибуковських попослуги. Тож подружжю треба було переорієнтуватися. Того ж року вони відкрили магазин на Etsy — американській онлайн-платформі для продажу хендмейду. Особливо популярними стали «картини побажань» — деревця, на листках якого можна залишити привітання. Одне таке деревце коштувало 80 доларів. Цибуковські почали з успіхом їх продавати. Поступово Mio Gallery вийшла на міжнародний ринок. Їхні вироби було складно скопіювати, тож вони залишалися унікальними. Асортимент розширювався. Хітом продаж були об’ємні паперові квіткові композиції. Зазвичай їх купували батьки та прикрашали ними стіни над дитячими ліжечками. Настінні букети можна було змінювати за принципом конструктора: за розміром, кольором, видом і кількістю. Це стало трендом на ринку і досі є лідером продажів компанії.

2

У 2014 році Цибуковські купили квартиру у Ворзелі — містечку неподалік від Києва. Жити в столиці вони не вважали за потрібне. По-перше, для дитини загазоване повітря Києва не підходило. А по-друге, наприкінці і 2013-го року в Україні почався Євромайдан та залишатися в місті було не надто безпечно. Ворзель серед лісу та сосен став ідеальним місцем для розширення справи. Тут організували маленьку майстерню для трьох помічників, що й допомагали з підготовчими роботами. Бізнес та особисте життя Цибуковських були нерозривно пов’язані: Валерій готував заготівлі поки Міра займалася дитиною. Потім мінялися місцями. Лише у 2015 році вони змогли орендувати студію та розмежувати сім’ю та роботу.

«Ми постійно були разом. Проте завжди мали про що говорити, спостерігали, як росли діти та бізнес. Нам це дуже подобалося», — згадує Валерій.

Міра каже, що вони з Валерієм одразу були дуже свідомими, тому легко знаходили спільну мову. Обов’язки не поділяли — все виконували по черзі. Доходи росли, що додавало натхнення. Сперечалися рідко. Частіше за все через цінову політику — Міра боялася встановлювати вищі ціни, тоді як Валерій прагнув зростання бізнесу відповідно до досвіду та майстерності.

«На Нью-Йоркській фондовій біржі є скульптури бика та ведмедя. Якщо акції ростуть, кажуть, що це бичачі тенденції. Адже бик підіймає на роги, — пояснює чоловік. — Якщо акції падають — то ведмежі, бо ведмідь атакує згори вниз. Мені здається, я завжди був тим биком, що тягнув справу вгору. Працювати поодинці — не хотілось. Це — неефективно, насамперед враховуючи манеру українських клієнтів: швидко, дешево і на вчора».

«Спочатку чоловік багато критикував нашу роботу і лише з часом навчився робити це конструктивно, — додає Міра. — Ми вирішили: у світі багато непотребу, і ми не хочемо його виробляти. Ми прагнемо до мистецтва і воліємо створювати щось дійсно цікаве».

У 2016 році Міра і Валерій створили власний сайт з платіжною системою. Вже тоді Цибуковські позиціювали себе як митці-декоратори з фокусом на паперові квіти. У грудні 2016 подружжя отримало замовлення від бренду Guerlain. Він замовив декор для свого бутика в Парижі на суму 20 тисяч євро. Проєкт Міра і Валерій розробляли та монтували власноруч.

Іноді Цибуковські не знали, для кого саме працювали. Одна івент-агенція замовила у них квіти для званої вечері. За пів року замовник розповів, що цей декор використовувався на вечері в Білому домі для сервірування столів. Цибуковські підписали договір про нерозголошення, тому не отримали навіть фото.

2016 рік приніс ще один важливий проєкт: креативний директор мережі готелів Lore Group Jacu Straus звернувся до них з пропозицією змінити дизайн лобі готелю в Вашингтоні. Референсами стали знайомі фламандські натюрморти. Це був справжній виклик — створити інсталяцію висотою 4 метри, де кожна квітка була б іншого виду, і вмонтувати виріб у скляну шафу під стелю.

У 2017 році у родині народився другий син, Лев. Цибуковські продовжували робити закордонні проєкти. Проте особливого визнання в Україні не було. Міра і досі відчуває несправедливість, адже в Європі та США їхню майстерність визнавали, а вдома — ні. Попри це, бізнес ріс, і ціни також зростали: 16 маленьких квітів вже коштували 180$, а 1 квадратний метр інсталяції — від 450$.

3

У 2018 році Цибуковських покликали в Антверпен оформити кафе MOOY. BEAUTY CONCEPT STORE. Місто справило на Міру незабутнє враження, і вона одразу закохалася в нього. Відчуття тиші, безпеки та затишку підштовхнуло її запропонувати Валерію переїзд. Якийсь час чоловік обдумував ідею.

Згодом з Антверпена надійшла інша пропозиція — створити декорації для п’ятизіркового готелю Botanic Century Antwerp, першого у місті готелю мережі Leading Hotels of the World. У ньому подружжя встановило чотириметрові об’ємні квіти. Цибуковські називають цей проєкт одним із технічно найскладніших у своїй практиці. За рік Валерій та Міра наважилися переїхати до Антверпена. На той момент майже всі їх клієнти були в Європі та США. До того ж Міра та Валерій хотіли, аби діти здобули європейську освіту.

Процес переїзду був складним. Цибуковські пів року збирали документи, щоб отримати так звану візу талантів, яку дають людям, що працюють у сфері мистецтва та культури. Зібравши 400 сторінок документів і успішно пройшовши інтерв’ю з послом, кейс подружжя неочікувано зупинили. Причина виявилася до болі несправедливою — Міра не володіла нідерландською, тому сприймала дипломатичну кореспонденцію як спам і проігнорувала десяток електронних листів.

У жовтні 2020 року, під час «вікна» в локдауні, Міра та Валерій нарешті отримали візи. Вони швидко знайшли житло і наприкінці грудня вирушили до Антверпена з дітьми та двома валізами. Решта речей і надійшла лише через місяць. Тому Різдво, згадує Міра, зустрічали у майже в порожній квартирі, але дуже щасливими.

У Бельгії подружжя відразу подало заявку на ID-картку і відкрило компанію. В Україні в них був ФОП з низькими податками, в Бельгії система дещо інша: ставка податку на прибуток для підприємців — 25%. Однак пара швидко адаптувалася до нових умов.

Наступні два роки Цибуковські багато працювали та стали ще більш знаними серед клієнтів в Європі. Антверпен одразу став для них домом. Вони кажуть, що ніколи не відчували емігрантської кризи чи ізоляції, а місцеві цікавились їх творчістю.

4

На сьогодні Міра та Валерій проживають у самому центрі Антверпена, біля Королівського музею мистецтв. Часто бувають у відрядженнях, виховують синів та продовжують розвивати свій бізнес. У березні 2022 року під час окупації Київської області їхню квартиру-студію у Ворзелі зруйнував снаряд, що знищив усі матеріали, заготовки та особисті речі. Один з клієнтів подружжя Joan Cardy, власниця Cardy Group, що була ключовим підрядником готелю Riggs, надіслала Цибуковсьским $5,000 на знак підтримки в цей складний період.

Зараз щомісячний дохід компанії Цибуковських стартує від 50 000 євро. Міра та Валерій працюють з високоякісною сировиною, яку постачають з Італії, Франції, Німеччини та Великої Британії. Серед їхніх клієнтів — Guerlain, LVMH Group, Gucci, Sephora, Lore Group, Riggs Hotel, Veuve Clicquot, Rituals, Botanic Sanctuary, ELLE, Marie Claire.

Цибуковські категорично відмовляються від замовлень, де клієнти просять відтворити малюнки, створені штучним інтелектом, адже вважають це неможливим. Вартість проєктів становить від 1 до 30 тисяч євро — залежно від складності роботи та об’єму. При цьому Цибуковські досі працюють лише вдвох. Розширювати штат вони не планують, адже хочуть зберегти контроль над бізнесом і не бажають втрачати якість продукції.

Як і більшість підприємців, Цибуковські працюють з двома категоріями клієнтів: тими, хто чітко знає, чого хоче, і тими, хто дає свободу творчості. Для ефективної роботи їм важливі чіткі технічні вимоги — обсяг, розмір, форма та кольори. Існують ясні критерії, за якими подружжя відмовляється від деяких замовлень. Це невідповідність їхньому стилю, тиск клієнта або різкі зміни технічного завдання у процесі, який вже розпочато. В такому разі Цибуковські підвищують ціну або пропонують шукати альтернативу на ринку.

Зараз Валерій та Міра працюють над двома великими проєктами. В найближчих планах — декор для бренду CHANEL, з яким тривають перемовини. Замовлення надходять щодня і забезпечують дохід на багато місяців наперед. Цибуковські впевнені в тому, що ринок хендмейду, а зокрема паперових виробів, має великий потенціал і є недооціненим.

Міра каже, що пандемія COVID-19 суттєво сприяла зростанню ринку хендмейду у світі. «Багато людей втратили роботу. Інші перейшли на дистанційну зайнятість. Це дало їм більше часу для творчості. Під час локдаунів зросла популярність онлайн-покупок. Споживачі, насамперед сімейні, стали більше цінувати унікальні персоналізовані речі. Вони обирали ексклюзивні вироби, створені вручну. Обмеження на імпорт ускладнили логістику. Покупці звернули увагу на місцевих виробників. Багато людей шукали виходу зі стресу через творчість. Хендмейд став для них не лише джерелом доходу. Він перетворився на спосіб самовираження».