Як український благодійний фонд працює в США? Розповідає співзасновник Leleka Foundation Вадим Гешель у подкасті «Мені тільки спитать» — переказ

Наш благодійний фонд працює ще з 2014 року — після анексії Криму Росією і з початком війни на Сході України. Тоді тактичну медицину Збройних сил України поступово почали переводити на стандарти НАТО, були потрібні турнікети, бинти, яких на той момент в Україні не було або їх було складно купити. А ще багато людей серед діаспори, зокрема, в Штатах, хотіли бути корисними, допомагати нам. Тоді було набагато складніше переказувати гроші чи надсилати посилки до України. Тому ми вирішили зареєструвати благодійний фонд саме у Сполучених Штатах.

Зараз у нас два фонди, які уже тісно співпрацюють: американський фонд Leleka Foundation і український благодійний фонд Лелека Україна. У нашому випадку дуже важливо мати офіційно зареєстрований і визнаний TIN у IRS, щоб фандрейзити в Штатах. А в Україні ми працюємо з військовими медиками напряму, тому нам потрібна команда на місцях.

Реєстрація благодійної організації в Штатах не обов’язкова, але вона суттєво спрощує процес фандрейзингу. Якщо українська організація чи навіть певна особа хоче зробити збір грошей, вона може просто вийти в якийсь спосіб на американську аудиторію, просити та переказувати кошти. І в принципі, ніхто не забороняє американські громадянам чи мешканцям жертвувати гроші українцям на особисті рахунки чи рахунки українських благодійних фондів. Але так ви можете залучити кошти лише від фізичних осіб. А от юридичним особам простіше, з погляду законодавства, надавати гроші саме благодійним організаціям, зареєстрованим у США. Другий важливий момент — багато українців постійно роблять збори. Якщо ви хочете залучити американську чи будь-яку іншу закордонну аудиторію, вам необхідно мати простий спосіб оплати, який працюватиме для таких людей.

Реєстрація федеральна, вона двоетапна. Ти реєструєшся просто як корпорація або як бізнес, а потім подаєш цю юридичну особу як неприбуткову. Є таке поняття «статус 501 C3». Це параграф у податковому законодавстві, який описує вимоги до деяких організацій. Реєстрація корпорації залежить від штату, але це швидко. Визнання неприбутковості зайняло в нас декілька місяців, але воно ретроактивне, тобто, якщо ти подався 1 березня і тобі його дали 1 червня, то твоя активність з 1 березня також враховується.

Наш статут виписувала американська юридична компанія, з якою нас познайомили спільні друзі — українські юристи. В американських юристів і насамперед юридичних великих компаній є такий момент, як робота pro bono. Тобто кожна велика компанія завжди якусь частину своєї роботи здійснює безоплатно — або для фундацій, або просто для бідних людей, які потребують допомоги. Нам декілька разів за весь період існування так допомагали, і це дуже-дуже важливо. Юристи в США надто дорогі, але є така можливість.

Як і у 2014 році, ми продовжуємо фокусуватися виключно на тактичній медицині. Це перша допомога військовим медикам, які працюють на нулі: безпосередньо рятують поранених на полі бою, стабілізують їх і евакуюють до стабілізаційних пунктів. Це спрощує процеси залучення грошей, тому що можемо чітко і швидко пояснити, що ми робимо.

Наш базовий головний продукт — наплічники бойового медика. Це спеціальний рюкзак, який військовий медик носить із собою, він запакований засобами першої допомоги — турнікети, голки, оклюзійні наліпки, бандажі. Також у наших пріоритетах автівки для евакуації та РЕБи — системи електронного захисту від дронів для цих автівок, бо їх прицільно атакують росіяни. Вартість повністю запакованого наплічника бойового медика становить приблизно 1000 доларів, системи РЕБ сягають від 7000-8000 до 10 000 доларів.

У США досі залишається багато людей, які негативно ставляться до Росії та мають думку, що Україні треба допомагати. Ми намагаємося нагадувати, що війна триває, що загроза для всього світу — не лише для України — триває і, насправді, не зменшується. Ми надаємо звіти про використання коштів — це буквально скрін в інстаграмі, де зазначаємо щомісячний грошовий обсяг допомоги та на що він пішов. Тобто, скільки ми купили рюкзаків, автівок, РЕБів чи нош. Із початку повномасштабного вторгнення ми зібрали та витратили десь близько 13 мільйонів доларів.

У нас є декілька механізмів, через які ми збираємо гроші. Це PayPal, Venmo тощо. За останні три місяці середній чек донатів — 90 доларів. Але у нас є також великі пожертви від заможних людей, приватних фундацій і навіть іноді від великих корпоративних фундацій чи корпоративних донорів. У нас були пожертви в сотні тисяч доларів, а було декілька випадків, коли одні і й ті ж і великі донори поверталися і давали по 200-300 тисяч.

Залучення пожертв саме від компаній відбувається не так, як від звичайних людей. З нашого досвіду, для цього потрібні насамперед особисті зв’язки, якісь рекомендації. Наприклад, знайомство з людьми, які працюють у благодійних фундаціях великих компаній.

Найбільший сплеск допомоги був на початку повномасштабної війни. З 2014 до 2022 року наші обсяги були значно менші, і наскільки я пам’ятаю, допомогала здебільшого українська діаспора. В лютому-квітні 2022 року це були заможні американці та навіть корпоративні фундації. В той період ми часто отримували великі пожертви від людей, про яких нічого не знали.

Зараз сплески, на жаль, більше визначаються не нашою активністю, а новинами. Був сплеск наприкінці лютого цього року, коли США зупинили військову допомогу Україні. Тобто це реакція на те, що відбувається. Тому треба постійно нагадувати і про те, що триває війна, і про те, що потреби не зменшуються.

Якщо ви хочете діяти на американському ринку, то розгляньте варіант зареєструвати фонд для себе. Або можна шукати партнерів, але деколи це складніше, ніж зробити власне. Це перше. І друге — вам потрібна серйозна база документообігу бухгалтерії. Можливо, доведеться додатково найняти людей, але це варте того. Бо все працюватиме як годинник.

Ми всі мріємо, щоби засоби тактичної медицини більше не були б потрібні, бо війна закінчилася, Україна перемогла, люди не отримують поранень і не гинуть на фронті. І це буде для нас усіх найщасливіший день у нашому житті. Але я не мрію просто закінчити займатися благодійною діяльністю і піти подорожувати. Ми всі, засновники, працюємо з Лелекою як волонтери, в нас у всіх — і в мене також — є робота. Для мене дуже важливо робити щось корисне для людей. Я не можу сказати, що просто хочу це припинити робити. Але я б з радістю перемкнувся би на рятування котиків-собачок, якщо потреба в допомозі війську зникне.