Десять документальних фільмів про Україну, які варто подивитись: від стрічок про війну і Майдан до культового німого кіно

1. «The Earth Is Blue as an Orange» (Україна, Литва)

2020 рік. Тривалість: 1 год. 14 хв.

Режисерка: Ірина Цілик

Продюсери: Анна Капустіна, Ґіедре Жіцкіте

Оператор: В’ячеслав Цвєтков

Монтаж: Іван Банніков, Ірина Цілик

Звук: Йонас Максвітіс

Документальний фільм «Земля блакитна, ніби апельсин» — унікальна кінокартина 2020 року під режисурою Ірини Цілик, що здобула міжнародне визнання. Назва фільму «Земля блакитна, ніби апельсин» — цитата з твору відомого сюрреалістичного поета Поля Елюара. Фільм знімали з 2017 по 2019 рік на територіях, що знаходяться в зоні бойових дій: Красногорівка, Авдіївка та Курахове в Донецькій області, а також у Києві.

Сюжет картини розгортається навколо сім’ї, що мешкає в прифронтовій «червоній зоні» на Донбасі, де кілька років триває війна. Головна героїня — 36-річна Ганна. Вона під постійними обстрілами самостійно виховує чотирьох дітей. Попри жахіття війни, родина залишається міцною, життєрадісною та має спільне захоплення — вони створюють власні фільми, відображаючи своє життя під час війни. Для сім’ї кіно стає засобом перетворення травматичного досвіду на мистецтво, що дозволяє зберегти людяність у складних обставинах. Стрічка досліджує, як кінематограф може впливати на сприйняття війни та стати інструментом для подолання воєнних жахів.

Стрічку вперше представили 24 січня 2020 року на престижному Sundance Film Festival у США. Там вона отримала нагороду за найкращу режисуру в категорії світового документального кіно. В Україні фільм дебютував 24 квітня 2020 року на Docudays UA — міжнародному фестивалі документального кіно про права людини, де здобув одразу дві нагороди в національному та міжнародному конкурсах. У кінопрокат на території України стрічка вийшла 26 листопада 2020 року.

Де дивитись:

2. «Intercepted» або «Мирні люди» (Україна, Канада, Франція)

2024 рік. Тривалість: 1 год. 35 хв.

Режисер-постановник: Оксана Карпович

Сценаристка: Оксана Карпович

Оператор-постановник: Крістофер Нанн

Звукорежисер: Артем Косинський

Режисер монтажу: Шарлотта Туррес

Продюсери: Джакомо Нуді, Росіо Барба Фуентес, Дар’я Бассель, Ольга Бесхмельниціна

Виробництво фільму «Мирні люди» тривало майже два роки — від 2022 до 2024 року. Фільмування тривало на Донбасі, в Харківській, Київський та Миколаївській областях. У центрі уваги фільму — руйнівні наслідки війни: зруйновані будинки, підірвані мости та спалена техніка.

На статичні кадри в фільмі наклали реальні аудіозаписи телефонних розмов російських солдатів, перехоплених українськими спецслужбами на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Під час розмов окупанти діляться планами загарбництва, хизуються своїми «трофеями» та обговорюють з родичами скоєні воєнні злочини. Ці розмови, переважно з матерями, дружинами та сестрами, підкреслюють, як звичайні «мирні люди» підтримують насильство та злочини своїх близьких.

Режисерка фільму Оксана Карпович народилася в Києві та навчалась в Києво-Могилянській академії на кафедрі культурології. Останні 11 років вона мешкає в Монреалі, де закінчила кіношколу університету Конкордія. Карпович три роки працювала координаторкою програм на фестивалі Docudays UA. У 2022 році вона виступила як локальна продюсерка, допомагаючи іноземним журналістам висвітлювати війну Росії проти України.

Світова прем’єра фільму «Мирні люди» відбулася 17 лютого 2024 року в межах програми Forum на 74-му Берлінському кінофестивалі. 31 травня 2024 року стрічка стала фільмом відкриття 21-го Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.

Нагороди:

• 2024 Спеціальна відзнака Екуменічного журі — Берлінський МКФ, Німеччина
• 2024 Спеціальна відзнака від журі Amnesty International — Берлінський МКФ, Німеччина
• 2024 Спеціальна відзнака — Гонконгський міжнародний кінофестиваль
• 2024 Нагорода «Срібний Ріг» за фільм на соціальну тематику — Краківський кінофестиваль, Польща (Оксана Карпович)
• 2024 Приз Міжнародної федерації кінопреси (FIPRESCI) за Найкращий документальний фільм — Краківський кінофестиваль, Польща

Де дивитись:

3. «Майдан» (Україна, Нідерланди)

2014 рік. Тривалість: 2 год. 10 хв.

Режисер та сценарист: Сергій Лозниця

Продюсери: Сергій Лозниця, Марія Чустова-Бейкер

Оператори: Сергій Лозниця, Сергій Стеценко

Документальний фільм «Майдан» (нідерл. Maidan) — це копродукційна українсько-нідерландська стрічка під режисурою Сергія Лозниці, присвячена подіям Євромайдану 2014 року, також відомого як Революція гідності.

Ця стрічка — документальна хроніка революційних подій, що відбувалися в Україні у 2013-2014 роках під час протестів проти вже колишнього президента Віктора Януковича і його відмови від євроінтеграційних прагнень України.

Фільм охоплює ключові моменти революції — початок мирних акцій на Майдані Незалежності в Києві до жорстоких сутичок між протестувальниками та силовиками. Фільм розділений на чотири частини: «Пролог», «Торжество», «Бойові дії» та «Постскриптум», що зображають ключові етапи революційного руху. Деякі кадри для фільму надали журналісти української служби «Радіо Свобода», які знімали на вулиці Інститутській та з готелю «Україна».

Режисер Сергій Лозниця дотримався принципу максимальної нейтральності, уникаючи будь-яких коментарів, а головним героєм є український народ. Глядач може самостійно оцінити події, адже фільм охоплює здебільшого загальні плани Майдану та прилеглих вулиць.

Світова прем’єра фільму відбулася 21 травня 2014 року під час спеціального показу в офіційній програмі 67-го Каннського кінофестивалю, а вже через два дні він з’явився у французькому прокаті.

Фільм «Майдан» отримав визнання на міжнародній арені, здобувши головну нагороду на 9-му Міжнародному фестивалі фільмів про права людини в Нюрнберзі 6 жовтня 2015 року.

Де дивитись:

4. «Зима у вогні: Боротьба України за свободу» або «Winter on Fire: Ukraine’s Fight for Freedom» (Україна, США, Велика Британія)

2015 рік. Тривалість: 1 год. 38 хв.

Режисер: Євген Афінеєвський

Продюсери: Євген Афінеєвський, Ден Толмор

Сценарист: Ден Толмор

Композитор: Джаша Клебе

«Зима у вогні» розповідає про ключові події Революції гідності в Україні, що відбувалися протягом 93 днів зими 2013—2014 років.

У фільмі детально висвітлені драматичні події на київському Майдані Незалежності, коли у 2013 році розгін мирної студентської акції спецпідрозділом «Беркут» спровокував масові протести, що призвели до втечі з країни тодішнього президента Віктора Януковича. Режисер Євген Афінеєвський спільно з командою детально записували свідчення протестувальників, волонтерів, медиків, митців, представників духовенства та інших учасників революції, що представляли різні соціальні прошарки, національності та релігії. Серед інтерв’юйованих був навіть 12-річний волонтер. Особливої уваги заслуговує те, що фільмування фільму вели 28 операторів-аматорів, що додало стрічці автентичності та реалістичності.

Прем’єра фільму відбулась 9 жовтня 2015 року на стрімінговому сервісі Netflix. Стрічку представляли на багатьох фестивалях. У 2016 році фільм був номінований на премію «Оскар» у категорії «Найкращий документальний повнометражний фільм».

Де дивитись:

5. «Назви своє ім’я» або «Spell your name» (Україна, США)

2006 рік. Тривалість: 1 год. 32 хв.

Режисер: Сергій Буковський

Продюсер: Михайло Крупієвський

Виконавчий продюсер: Стівен Спілберг

Оператори: Роман Єленський, Володимир Кукоренчук

Композитор: Вадим Храпачов

Документальний фільм режисера Сергія Буковського — результат українсько-американської співпраці. Основа фільму — відеосвідчення жертв Голокосту, зібрані в Україні Фундацією Shoah. Це спогади людей, яким вдалось вижити під час трагедії 1941-1942 років.

Ірина Максимів з Тернополя — одна з ключових героїнь фільму. Під час Голокосту їй було лише 11 років. Максимів розповідає про те, як її родина допомагала євреям вижити, ховаючи 16 людей у погребі свого будинку на території німецького штабу протягом дев’яти місяців. Цю героїчну допомогу визнали на міжнародному рівні та сім’я Максимів отримала почесне звання Праведників народів світу. Спогади Ірини записували в 1994 році в Тернополі. Режисер Стівен Спілберг, який проводив інтерв’ю, глибоко захопився її благородною родиною.

Сергій Буковський — один із провідних українських режисерів-документалістів. Народжений 18 липня 1960 року в Києві, він походить з мистецької родини: його батько, Анатолій Буковський, був кінорежисером, а мати — актриса Ніна Антонова. З 1982 по 1995 рік працював на студії «Укркінохроніка», створюючи документальні фільми, які отримали міжнародні нагороди та стали класикою українського документального кіно.

Серед його робіт — такі культові фільми, як «Марш-кидок» (1985), «Завтра свято» (1987), «Сон» (1988), «Дах» (1990), «Дислокація» (1992), «Знак тире» (1992), «Пейзаж, портрет, натюрморт» (1993), «На Берлін!» (1995), а також 9-серійний документальний телефільм «Війна. Український рахунок» (2003), який отримав широке визнання.

Ця стрічка є свідченням майстерності Буковського як режисера та значного внеску у світове документальне кіно.

Де дивитись:

6. «Живі» (Україна, США)

2008 рік. Тривалість: 1 год. 15 хв.

Режисер: Сергій Буковський

Сценаристи: Сергій Буковський, Сергій Тримбач

Оператор: Володимир Кукоренчук, Павло Казанцев

Сергій Буковський виступив режисером і цього історико-документального фільму, що об’єднує дві ключові сюжетні лінії. Перша — свідчення майже тридцяти очевидців Голодомору, які розповідають про пережите. Другу лінію зосередили на історії британського журналіста Гарета Джонса. Він був одним із перших, хто оприлюднив факти про масштаб Голодомору для світової спільноти, за що його депортували з Радянського Союзу.

Люди, які пережили Голодомор, були ще дітьми, коли у їхніх батьків відібрали все. Селяни, які працювали на найродючіших землях, були приречені на голодну смерть. Ті, хто вижив, стали частиною армії рабів. Лише тепер ці люди починають говорити про пережите. Вони згадують, як їхні батьки намагалися вижити в умовах, коли забирали останнє. Як цілі села вимирали від голоду. Один зі свідків каже: «Краще б ми не народжувалися…».

Трагедія Голодомору показана на тлі глобальних подій 1930-х років: економічної кризи в США, приходу до влади Гітлера в Німеччині та боротьби більшовицького уряду Сталіна проти селянства. Селяни, які відстоювали право на приватну власність, мали або визнати поразку, або померти. У 1933 році вони втратили будь-який вибір. Сталін мав на меті знищити національний комунізм і будь-які прояви незалежної національної політики, яку найбільш послідовно реалізували в Україні 1920-х років, що й призвело до жорстокого придушення.

Гарет Джонс виступає провідником у цій подорожі крізь трагедію Голодомору. Він намагався донести правду про страждання українців до Заходу, однак його свідчення не почули та уряди багатьох країн були байдужі до трагедії українського народу, хоча і добре знали про події. Спогади свідків тісно переплітаються з записами Джонса, зробленими під час його поїздки в Україну у березні 1933 року.

Фільм високо оцінили на міжнародних кінофестивалях. Він отримав нагороду «Срібний абрикос» на Єреванському міжнародному кінофестивалі, Ґран-прі на Міжнародному форумі MEDIAS «Північ-Південь» у Женеві, а також спеціальний приз журі на Міжнародному фестивалі артхаусного кіно в Батумі, Грузія.

Фільм також увійшов до офіційної програми кінофестивалю «Камерімидж» у Лодзі, Польща (28 листопада — 5 грудня 2009 року), а також до програми Міжнародного кінофестивалю «Тисяча один» у Стамбулі, Туреччина (грудень 2009 року).

Де дивитись:

7. «Людина з кіноапаратом» (УРСР)

1929 рік. Тривалість: 1 год. 8 хв.

Режисер та сценарист: Дзиґа Вертов

Оператор: Михайло Кауфман

Композитор: Майкл Лоуренс Наймен

«Людина з кіноапаратом» — культовий український радянський німий документальний фільм, знятий у 1929 році режисером Дзигой Вертовим. Стрічка є одним із ключових маніфестів світового кіноавангарду і продовжує впливати на кінематографістів навіть через десятиліття. У 2014 році Британський кіноінститут (BFI) визнав цей фільм найвизначнішим документальним фільмом усіх часів, що підкреслює його унікальний внесок у кіномистецтво.

Фільм створювали без попереднього сценарію, відповідно до естетичних принципів режисера. Вертов застосував низку новаторських операторських прийомів, таких як уповільнена та прискорене фільмування, подвійна експозиція, стоп-кадри та інші техніки, що стали основою для майбутніх поколінь кінематографістів. «Людина з кіноапаратом» перетворився на методологічний посібник із фільмування, розкриваючи можливості кіномови для «чистого відтворення життя», що було важливою частиною революційного мистецтва того часу.

На момент виходу фільму критика з боку радянських кіномитців була різкою, бо новаторські рішення Вертова зосереджувалися більше на формі, ніж на змісті, а це суперечило тодішнім стандартам. Не одразу визнали його вклад й західні критики.

Однак, попри початкове нерозуміння, сьогодні «Людина з кіноапаратом» вважається одним із найвизначніших шедеврів світового кіно.

Де дивитись:

8. «20 днів у Маріуполі» або «20 Days in Mariupol» (Україна)

2023 рік. Тривалість: 1 год. 35 хв.

Режисер: Мстислав Чернов

Продюсери: Мстислав Чернов, Мішель Мізнер, Рейні Аронсон, Дерл МакКрудден, Ліндсі Шнайдер, Василиса Степаненко

Сценарист: Мстислав Чернов

Оператор: Мстислав Чернов

Композитор: Джордан Дікстра

Музика: Браян МакОмбер

Стрічка розповідає про облогу Маріуполя російськими військами у лютому-березні 2022 року під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Її створювала українська команда, до складу якої увійшли воєнний кореспондент і режисер Мстислав Чернов, фотокореспондент Євген Малолєтка, відеограф AP та продюсерка Василиса Степаненко.

З 24 лютого 2022 року команда Associated Press документувала наслідки російської облоги Маріуполя: гуманітарну кризу, масові поховання мирних жителів, воєнні злочини росіян та роботу лікарів. Саме вони першими показали світові руйнівні наслідки бомбардування пологового будинку № 3. Матеріали передавалися до редакції AP з єдиного місця в Маріуполі, де ще був доступ до інтернету — під сходами біля пошкодженого магазину. Таким чином вдалося передати лише 10% відзнятого матеріалу, решту з 30 годин відео команда вивезла 15 березня через гуманітарний коридор. На той момент вони були останніми журналістами, які залишалися в місті.

Стрічку створили у 2023 році у співпраці Associated Press та Frontline. Прем’єра відбулася 21 січня 2023 року на фестивалі незалежного кіно Sundance, де фільм взяв участь у програмі «Світове документальне кіно» і здобув Приз глядачів.

У 2024 році фільм здобув премію «Оскар» у в номінації «Найкращий повнометражний документальний фільм», ставши першою українською стрічкою, що отримала цю престижну нагороду. Загалом фільм «20 днів у Маріуполі» отримав понад 20 нагород і 40 номінацій.

Де дивитись:

9. «Залізні метелики» або «Iron Butterflies» (Україна, Німеччина)

2023 рік. Тривалість: 1 год. 24 хв.

Режисер: Роман Любий

Продюсери: Андрій Котляр, Володимир Тихий, Давід Арматі Лехнер, Ізабель Бертолон, Тріні Ґьотце, Анна Зобніна

Сценаристи: Роман Любий, Міла Жлуктенко

Оператор: Андрій Котляр

Композитори: Антон Байбаков, Олександра Морозова

У фільмі показані події 2014 року. Тоді пасажирський літак рейсу MH17 авіакомпанії Malaysia Airlines, що летів за маршрутом Амстердам — Куала-Лумпур, був уражений ракетою, випущеною з російського зенітно-ракетного комплексу «БУК». Усі 298 людей, які знаходилися на борту, загинули. Керівництво так званої «ДНР» — терористичної організації, яку підтримує Росія, дозволило міжнародним експертам доступ до місця катастрофи лише за два тижні.

Одним із ключових доказів є шрапнель у формі метелика, знайдена в тілі пілота літака, що підтверджує, що літак був збитий ракетою, випущеною з російського «БУК». Цей факт вказує на відповідальність Росії за цей воєнний злочин.

«Залізні метелики» — це друга повнометражна робота режисера Романа Любого. Фільм знято в гібридному форматі, що поєднує архівні відеозаписи з мобільних телефонів і камер українських військових, фрагменти телевізійних ефірів, інтерв’ю, документальні спостереження, вирізки з розслідувань та записи розмов російських військових.

Світова прем’єра «Залізних метеликів» відбулася на фестивалі незалежного кіно «Санденс» у США, а європейська — на Берлінському кінофестивалі. Українська прем’єра пройшла на фестивалі Docudays UA, де фільм отримав головну нагороду в конкурсі Right Now!

Де дивитись:

10. Між Гітлером і Сталіним: Україна в Другій світовій війні, незвідані сторінки історії» або «Between Hitler and Stalin: Ukraine in World War II — The Untold Story» (Україна)

2004 рік. Тривалість: 58 хв.

Режисер: Святослав Новицький

Цей документальний фільм — присвята всім, хто боровся за свободу України, з особливою шаною до десяти мільйонів українців, які загинули під час війни, незліченних жертв комуністичних репресій та 2,5 мільйона остарбайтерів. Фільм вшановує тих, хто пережив нацистську та більшовицьку окупацію України у XX столітті.

Стрічка розповідає про долю України під час Другої світової війни, базуючись на архівних матеріалах, зокрема фото- та відеозаписах, і секретних документах. Режисером фільму виступив Святослав Новицький, американський кінематографіст українського походження, який працював над збором матеріалів протягом кількох місяців. Фільм ґрунтується на нових архівних даних та свідченнях очевидців.

Важливі події Другої світової війни та роль України аналізують провідні західні експерти: Збіґнєв Бжезінський, Норман Дейвіс, Роберт Конквест та Джон Армстронг. Текст англомовної версії фільму озвучив лауреат премії «Оскар» Джек Пеленс, видатний актор українського походження.

Прем’єра англомовної версії фільму «Між Гітлером та Сталіном: Україна у Другій світовій війні» відбулася у вересні 2003 року в Торонто. Стрічка отримала відзнаки на Конкурсі Фільмів та Відео в Нью-Йорку і демонструвалася на Міжнародному фестивалі документальних фільмів у Стокгольмі.

Де дивитись: